Цього разу вирішили затестити як працює новий (принаймні для нас) лоукост Ryanair ну і звичайно в першу чергу відпочити :).

Думка купити квитки виникла вже дуже давно, ще як тільки перевізник “зайшов” в Україну. Але,  все не було часу та нагороди. А тут вирішив дружині влаштувати сюрприз на новий рік та поїхати за кордон на кілька днів, при чому до останнього не було розуміння зможемо полетіти чи ні. Напрямок вибирав по двом критеріям: ціна (оскільки перевізник себе позиціонує як дешевий) та попередні поїздки (звичайно хотілося потрапити в якесь нове місце).

Щодо напрямку, якось наткнувся на сервіс kiwi.com (думаю, що аналогічних наразі вже є чимало) і він мені реально сподобався. Власне головне, що мені дуже імпонувало, то це фільтри по яким можна виставляти багато критеріїв вибору: найдешевші квитки, діапазони дат прильоту та повернення, тривалість поїздки, вибирати напрямок польоту по країнам та континентам і т.д. Більше того даний агрегатор збирає інфо не лише про Ryanair, але і про всі інші дешеві (а часом і не дуже) перельоти практично в будь-якому напрямку.

В результаті таки придбав квитки через даний сервіс і наче б то все ок, але був нюанс котрий трохи не сподобався. Квитки купував десь за два місяці до поїздки, і більше того на новорічні свята, тому обійшлося на двох в дві сторони близько 130 баксів. А от якщо купувати набагато раніше (більше ніж 5-6 місяців), ну або часто можна потрапити на акційні пропозиції, то ціни бувають ну прямо таки дуже солодкі. Наприклад, найдешевше бачив пропозиції в Польщу (м. Бидгощ) по ціні 45$ туди й назад (це приблизно по 11$ ! за один переліт на людину). В Стокгольм, Вільнюс, Лондон, Берлін, Відень – до 100$ (на двох людей в обидва боки). Реально потрібно моніторити, щоби впіймати вигідні пропозиції, але їх насправді буває чимало.

Так от, повертаючись до поїздки. У Ryanair (як в принципі і в усіх лоукостів) є дуже жорсткі обмеження по перевезенню багажу та зокрема ручної поклажі. І в стандартний квиток включено лише одну сумку розміром 40*20*25 см та вагою до 5 кг! Ну відповідно, під такі параметри підійде (в ідеальному варіанті) хіба що дитячий рюкзачок, або дамська невелика сумочка. Ну сам розумієш, що їхати з двома такими валізками за кордон, про чому в холодну пору року (у Варшаві теж, як і в Києві, погода на початку січня була морозна) ну не варіант. А купуючи квитки на сервісі KIWI мені відразу було запропоновано докупити ручну поклажу, або повноцінне місце багажу. Проте я свідомо нічого не купував, поскільки розумів, що до останнього (буквально за тиждень до поїздки) не буду знати зможемо ми полетіти чи ні. Я в принципі готовий був до того, що квитки потрібно буде здати (ну і звичайно втратити якусь частину грошей) і залишитися вдома. Так от не хотілося платити більше та й насправді думав, що багаж (ручну поклажу) можна буде докупити в будь-який час. Але якраз тут і приховався ньюанс з сервісом KIWI.

Коли вже точно знали, що полетимо (а це було буквально за кілька днів до дати), то в розділі “Управління бронюванням” на сайті KIWI не було вже можливості докупити ручну поклажу (якої нам було би на кожного більш ніж достатньо), а була лише можливість докупити повноцінний багаж за 98 Євро! одне місце.

Ну звичайно ми до такого були не готові, тому вирішили взяти на двох один рюкзак який точно буде більший за безкоштовну сумку, а другий невеликий рюкзачок, що вкладається в параметри. І були готові до того, що повинні будемо доплатить якусь суму. Тут же потрібно також зазначити, що якби купував квитки через сайт Ryanair (на сайті KIWI, на жаль такої можливості не знайшов), то там би у мене була можливість докупити (вартість від 6 Євро) так званий “priority pass” – посадковий який дає можливість проходити в літак без черги (але це сумнівна перевага, бо перші іноді стоять довше на вулиці і елементарно мерзнуть на морозі 🙂 ) та отримати можливість перевозити дві одиниці багажу – одну стандартну до 5 кг, та одну більшу ручну поклажу до 10 кг на одну особу в салоні літака (а це вже реально нормальний варіант багажу). Тому саме в цьому плані купівля безпосередньо на сайті перевізника виглядає однозначно доцільнішою.

Ну передісторія ніби зрозуміла :). Тепер ще один момент, в аеропорт потрібно їхати вже з посадковими талонами, які потрібно попередньо зареєструвати на сайті та роздрукувати. От в цьому плані сервіс KIWI реально гуд, він автоматично зареєстрував нас на рейс та надіслав посадкові на електронку, мені залишалося лише роздрукувати. При чому, якщо не роздрукувати з дому, то в аеропорту з тебе можуть взяти за друк додаткову плату. Як ми дізналися пізніше, в деяких випадках сума може сягати 100+ євро, тому треба бути уважним з даними моментом.

На стійці реєстрації в аеропорту ми нічого вже не робили, а просто підійшли до представника перевізника та відразу пішли далі на паспортний контроль. Тут Ryanair реально порадував, ну дуже все швидко і без зайвих питань. І саме цікаве, що на наш “великий” рюкзак навіть ніхто не дивився, не зважував, і не міряв. І вже пізніше на безпосередньо посадці в літак ми зрозуміли, що правила вказані на сайті дуже умовні і ціла купа народу заходила в салон літака з сумками, котрі явно перевищували дозволені параметри.

Ще був цікавий момент, що в літаку ми сиділи поблизу аварійного ряду, а в ньому посадили жінок та навіть підлітків. Насправді такого ніколи не бачив ні разу!

Сподобався літак, оскільки він був досить новенький і не “затяганий”. Boeing 737-800 – досить комфортний для не тривалого перельоту в 1-2 години. Так, спинка крісел не регулюється, так не велика відстань між кріслами, але маючи досвід польотів з вітчизняним МАУ скажу, що тут абсолютно не гірше, а можливо навіть краще, бо повітряне судно досить нове.

Ще цікавою особливістю стало те, що до літака по повітряному перону всі пасажири йдуть колоною пішки – це просто, скоріш за все, спосіб економії для авіакомпанії.

Також приємно, що взліт і посадка були чітко за розкладом, це насправді порадувало. А от вже перебуваючи в аеропорту на території Польщі мене очікувала невеличка “несподіванка”. Чомусь перестала працювати практично нова платіжна карти Монобанку (яку, щоправда, по приїзду додому дуже швидко мені замінили). І тут, прямо стало в нагоді, що практично завжди намагаюсь розділити як нальні так і безготівкові кошти – не тримати в одному місці, чисто з міркувань безпеки і форс-мажорів. Тому виручила карта іншого банку, на яку теж завбачливо поклав гроші. От і Вам раджу робити аналогічно, завжди в поїздках зберігати кошти на кількох носіях та в кількох місцях.

Ще однією особливістю Ryanair є те, що компанія виконує рейси в невеличкі аеропорти, зазвичай поблизу великих міст. Так от, по прильоту нам теж потрібно було дістатися в центр Варшави, де завчасно забронювали хостел. Тут ми обрали варіант трансферу автобусом, при чому квитки оплатили прямо на місці – 70 злотих (близько 18$) на двох в одну сторону (Дуже зручно, що в Польщі можна розрахуватися карткою практично всюди, навіть в кавовому ларьку в підземному переході). Але, якщо купувати квитки завчасно і інтернеті, то буде дещо дешевше (як виявилося пізніше в деяких випадках – значно дешевше). Вже на зворотній трансфер ми купували квитки в інтернеті на сайті https://www.modlinbus.com/ru і таким чином зекономили кілька злотих. Тут у мене в голові виникло ще одне зауваження – при польоті на Ryanair може виникнути ситуація, коли ціна за переліт буде не набагато більшою, ніж вартість за трансфер від аеропорту до центру міста. Наприклад, вартість перельоту туди й назад за двох 60 баксів, а ціна трансфера в дві сторони 36$, от тобі і нюанс лоукостера, котрий теж потрібно розуміти розраховуючи на дешеві перельоти.

Повертаючись на початок, все ж потрібно згадати і про документи, котрі повинні бути. Ми вже традиційно подорожуємо в Європі з біометричними паспортами і це надзвичайно зручно, економить час та кошти на оформлення віз. Перше, що часто запитують – мета поїздки, час перебування та зворотній квиток. Далі туристичний страховий поліс замовляв онлайн на vuso.ua, а житло бронювали через https://booking.com. Все досить просто і оперативно можна організувати не виходячи з дому буквально за 30 хв. Ну і звичайно при перетині кордону з Євросоюзом у тебе можуть також запитати підтвердження наявності коштів: готівка, картки і т.д., тому про це теж потрібно пам’ятати.   

Звичайно в будь-якій поїздці окремим питанням стоїть питання де жити? Так от, вже будучи у Варшаві, помітив, що концентрація готелів в центрі на квадратний метр ну просто зашкалює. А на онлайн сервісах бронювання житла варіантів величезна кількість. Цього разу вирішили зупинитися в хостелі, але з окремою кімнатою.

Тут є кілька вигідних для нас моментів: знаходиться прямісінько в центрі, досить дешево (близько 100$ за три ночівлі) та ще й сніданки включені. Вже потрапивши в хостел New World St. Hostel ми зрозуміли, що місце повністю відповідає заявленому опису і досить комфортне для свого сегменту житла. Стійка реєстрації працює цілодобово, а на рецепції нас зустрів хлопчина з України :). І особливо приємно було те, що ти виходиш і відразу потрапляєш у вир центральної Варшави. Також чудово, що від автобусної станції (куди приїздить трансфер з аеропорту) та від центрального залізничного вокзалу йти до хостела якихось хвилин 20. Тому, якщо тобі потрібно житло аби чисто переночувати, чуть відпочити та залишити речі, то це практично ідеальний варіант без пафоса і зайвих витрат. Однозначно раджу дане місце.

Ще до заселення в хостел відчуття голоду почало брати верх над нами, тому відразу по прибуттю вирушили на пошуки якоїсь харчевні. Вже навчений гірким досвідом відвідувань аби яких перших ліпших закладів, що зустрічаються по дорозі, цього разу вирішив скористатися гуглом та по картам елементарно знайшов місце найближче до нас та котре мало хороший рейтинг. Таким виявився ресторанчик Zapiecek. І знаходився він від нашого хостелу буквально за 300м (як виявилося їх у Варшаві кілька), в найближчий і направилися.

Як тільки ми туди увійшли, зрозуміли, що місце колоритне, але дуже мало простору і не було вільних місць :(. Це та історія, коли в закладі багато місцевих, а отже він не може бути поганим. Нам запропонували почекати поки десь звільниться столик. Чекали ми правда не довго, буквально кілька хвилин. Розмістилися в підвальному приміщенні де знаходиться всього 5 столиків. Замовили традиційний польський суп та вареники. Замовлення принесли нам дуже швидко, все смачно та ситно. І чудовим доповненням стала глиняна склянка гарячого вина зі спеціями, яка ще й постійно підігрівається на спеціальній підставці. Все це “щастя” нам обійшлося в 99 злотих (близько 25 баксів) – абсолютно адекватний цінник навіть по київським міркам. Висновок: однозначно суперове місце, а рахуючи, що це був перший заклад у Варшаві, котрий ми відвідали, то він сподобався вдвічі більше 🙂

І як тільки завершили трапезу, відразу вирішили топати на вулицю, бо реально дуже розслабило і навіть розморило на сон, як це часто буває. Ми просто вирушили бродити по місту і пішли у бік старого міста. Оскільки це був час новорічних свят, то центр міста був дуже прикольно прикрашений, а особливо це відчувалося ввечері, коли вже стало темно і все прямо таки сіяло та радувало всіх місцевих і туристів. По центральним вулицям совалося реально багато людей, але варто було відійти буквально квартал в бік, то все життя вже завмирало, при тому, що була всього лише 7ма година вечора. Так ми і дійшли до центральної площі поблизу старого міста, де були надзвичайно раді невеличкому ринку, де змогли зігрітися запашним і гарячим глінтвейном, на фоні того, що на вулиці було досить холодно і вітряно.

Трохи перепочили і знову вирушили гуляти вулицями. Тут у нас виникла ідея десь посидіти, зігрітися та посмакувати кальян. Звичайно запитали у Гугла і пішли по карті вздовж набережної Вісли. Все було чудово, допоки ми не дісталися наміченого місця, а воно виявилося зачиненими 🙁 Тут, як ми вже зрозуміли пізніше, на зиму зачиняються всі плавучі ресторани (ну не сезон, от і все), а той що нам потрібен був саме таким. І все би нічого, але від хостелу ми відійшли вже з кілька кілометрів, трохи замерзли та засмутилися. Ну тут таки вирішили йти на місце дислокації і відіспатися для нових звершень наступного дня.

Вночі відіспалися просто чудово і я з самого ранку вирушив на пробіжку по місту (ну то окрема історія – пообіцяв, що буду бігати кожного дня протягом 30 днів – Варшава не виняток). І так вже сталося, що саме цього дня в мене був день народження, причому це перший раз, коли святкував за кордоном. Тут (якщо тобі буде цікаво) можна переглянути відос https://www.youtube.com/watch?v=1owPEzXYBiQ. Щоправда погода була реально бридка, а нам ще цілий день по місту гуляти. Але нам пощастило, бо поки ми поснідали і вибралися в місто, то принаймні перестав йти мокрий сніг на голову. Сніданок в хостелі був дуже простенький: тости, сухі сніданки з молоком, всілякі джеми. Ну але нам легенько перекусить було в самий раз :).

Ще напередодні я зрозумів, що не взяв ніякого теплого светра, а гуляти цілий день по холоду і вітру, ну м’яко кажучи не комфортно. І тому першим місцем, котре запланували відвідати в цей день – торгові центри 🙂 Так, так це перший раз в житті я за кордоном став ініціатором такого походу (ну реально було холоднувато), чому моя дружина була реально здивована (я взагалі не люблю бродити по магазинам).

От чого чого, а магазинів, на ряду з готелями, у Варшаві вистачає. Тим паче жили ми в досяжності 5 хв від великих торгових центрів. От і вирушили в невеликий похід та трохи утеплилися, за абсолютно адекватні кошти.

Після вдалої покупки зайшли в дуже затишну кав’ярню (Green cafe NERO), як виявилося це була чимала мережа, заклади якої знаходяться по всьому місту. Затишна атмосфера, багато місцевих жителів котрі зустрічають суботній ранок, чудова кава та дуже смачні десерти – мммм, смакота. Просто ідеальне місце, щоб набратися наснаги на цілий день.


Так склалося, що одного з моїх кращих студентських товаришів Сашка доля занесла у Варшаву. Більше того він там вже прожив, на момент нашого приїзду, три роки. А ще цікавіше, що він вже встиг чудово освоїти мову та культуру, да так, що більшість місцевих його вже сприймає за свого. Ну а для нас це була реально чудова нагода поспілкуватися та провести день з прекрасною людиною (котрого реально не бачив кілька років) в місті, куди ми потрапили вперше. Так і пішли гуляти містом втрьох за теревенями та життєвими розповідями.


У нас з Марією було бажання потрапити в Центр науки Коперник. І ми запланували похід туди в першу чергу, ну на годинку-дві (чомусь вирішили, що цього буде достатньо – це мені прямо нагадало історію з Плітвіцькими озерами :), котрі ми хотіли оглянути за пару годин). Проте Саня нам відразу трох “освіжив голову”, оскільки сказав, що туди треба йти не на годину, а мінімум на пів дня, а краще на цілий день. Все пов’язано з тим, що там реально багатенно різних розважних штук, які надзвичайно цікаві і дуже затягують. Він (Саня) був там вже разів чотири і ще з задоволенням відвідав би. Проте у нас банально не вистачило би часу, тому всередину ми так і не зайшли. Але принаймні подивилися зі сторони: нова сучасна будівля, стильно побудована і що відразу кинулося в очі – величезна черга на вхід, реально з годину можна простояти спокійно. Тут вже точно зрозуміли, що сьогодні цей Центр науки ми не відвідаємо, але це буде привід колись повернутися до Варшави 🙂

Так і пішли далі блукати по місту. І наступною зупинкою була бібліотека Університету. Приміщення зовні скоріше нагадувало якийсь цікавий музей ніж бібліотеку. А от в середині, принаймні на першому поверсі куди доступ відкритий для всіх бажаючих, нагадувала ця будівля якийсь невеличкий торговий центр з кількома магазинами та кав’ярнею. І все це дуже органічно уживається з бібліотечними залами (куди доступ вже за пропусками). Також, зовні (на криші будівлі) є чудовий оглядовий майданчик, проте доступ до нього був закритий, а ризикувати і порушувати ми не особо мали бажання. Тому просто пофоткали навколо і пішли далі.

До речі, з приводу порушень закон. У Варшаві, на відміну від Києва (як і всієї України по суті), можуть накласти штраф навіть на пішоходів, котрі йдуть в неналежному місці (в теорії у нас це теж є порушення ПДР, але…) – наприклад по велосипедній доріжці, або переходять дорогу на червоний сигнал світлофору. Я вже не кажу з приводу неправильної парковки авто чи серйорзніших порушень. Тут люди знають – порушив закон, з величезною вірогідністю понесеш покарання. А штрафи досить пристойні. Тому не варто випробовувати долю 🙂

Ну все ж повернемося до подорожі. Після бібліотеки ми просто пішли гуляти по місту, при чому для нас не особливо важливо було куди йти головне з ким. Все ж багато тем було про які можна було поговорити. По дорозі часом Саня акцентував нашу увагу на якихось цікавих деталях, котрий в наших краях точно не зустрінеш. Наприклад кнопка світлофору для пішоходів має на боковій стороні рельєфний малюнок.

Виявляється, що це зроблено для людей з вадами зору, котрі можуть завдяки цьому точно знати кількість полос дороги та наявність острівка безпеки посередині. Так, ніби і дрібниця, але в таких деталях криється вся суть європейської інфраструктури та рівня відношення до всіх людей в країні.

Вдоволь нагулявшися ми спочатку перекусили в піцерії прямо в якомусь із багаточислених торгових центрів, ну а далі вирушили вже на автобусі в початкове місце дислокації, щоб посидіти десь та таки посмакувати кальян. І для нас стало цікавим сюрпризом, що прямісінько біля нашого хостелу знаходиться цілий квартал ПАБів де вирує нічне життя до самого ранку. В один із таких ми і засіли ненадовго. Все дуже аскетично та досить “старовинно”, але досить дешево і затишно. Цільова аудиторія кварталу ПАБів звичайно молодь (У Варшаві, до слова, навчається чимало студентів з України), котрій попросту потрібно десь тусуватися та “побухать”. І тут прямо таки є забава у студентів ходити від однієї наливайки до іншої ніде довго не затримуючись і всюди потроху випиваючи. Ну тут кожному своє 🙂  В цих “павільйонах” (так місцеві називають дану локацію) ми просиділи з годину і далі відправилися в стару частину Варшиви. Тут на центральній площі був класний каток, де юрби дітей та й дорослих відпочивали. А ще просто величезна кількість вуличних ларьочків в їжею та глінтвеном. Ну звичайно, ми не змогли пройти повз :). Зігрілися і пішли далі шукати пристойний ПАБ для спокійного вечора. Так, в старій частині їх чимало, оскільки район дуже туристичний.

До хостелу ми потрапили вже після 22ї години, находивши за день близько 25 кілометрів! Чудове місто. Чудовий день з прекрасною людиною, дякую тобі Саньок 😉

Наступного дня на нас чекав ранковий підйом і поїздка на саму північ Польщі – в місто Гданськ.

Встали о 6й ранку, швиденькі збори і пішки на вокзал. По дорозі ми зайшли в тутешній магазинчик і закупилися провіантом, щоби поснідати в потязя, бо сніданок в нашому хостелі починався набагато пізніше ніж ми поїхали. 7.25 – відправка потягу на Гданськ.

Поки чекали відправлення на вокзалі (до нього від Хостелу пішки йти хвилин 20, дуже зручне розташування житла) побачив автомати самообслуговування в яких можна було купувати квитки в будь-якому напрямку. Так от, мені просто стало цікаво, скільки буде коштувати квиток, якщо купувати його безпосередньо перед відправленням. Ми ж купували завчасно і через інтерне, обійшлися нам квитки в 98 злотих на двох. І яке ж було моє здивування коли на табло за той же самий потяг і на той же час мені висвітило 300 !!! злотих, в 3 рази дорожче. Це просто нереально. В чом прикол – не знаю, але факт, що купувати треба завчасно і онлайн.

Поїзд виявився дуже акуратний і комфортний. Чимось по типу схожий на наші Хундаї котри курсують по Україні. Тут же були розетки, сміттєві баки біля кожного місця і навіть періодично ходив кондуктор і збирав сміття. Щоправда не було WiFi, що мене відверто здивувало і засмутило, оскільки в роумінгу інтернет зовсім не дешевий. Але поїздка промайнула дуже швидко і вже через кілька годин ми були на головному залізничному вокзалі Гданська.

Звичайно їдучи в місто ми вже мали якусь мінімальну уяву про нього та мали на меті кілька точок, котрі було би цікаво відвідати. Першим місцем куди ми запланували потрапити був музей Соціалізма. Його нам напередодні однозначно порадив Саня. Туди ми звичайно і відправилися. Також варто зазначити, що знаходиться він зовсім поруч з центральним вокзалом. І яке ж було наше розчарування, коли він виявися зачиненим :(. І це при тому, що Гугл показав, що ніби то має працювати. Ну так, буває. Тут не зайвим буде сказати, що багато хто схиляється до думки, що саме з цього місця почалося падіння комунізма в Європі ну і подальший розпад СРСР, а саме робітничий рух, котрий очолив Лех Валенса, котрий пізніше став Президентом Польщі. Також там же на цьому музеї вказано, що саме тут почалося створення об’єднаної Європи. Тому місце однозначно варте уваги, але ми туди не потрапили.

Трохи потупивши, вирішили прогулятися та потрапити в порт Гданська, котрий є найбільшим в країні і одним з найбільших у Європі. Але дуже швидко зрозуміли, що пішли не туди і до порту пішки йти більше години :(. Ну відверто, по собачому холоду та вже дещо проголовавшися бажання так довго топати без толку не було. Тому пішли у напрямку центру старого міста. Попутно звичайно в першу чергу вишукували якусь харчевню.

Тут нам і потрапило в око кафе під назвою Текстиль. Дуже затишне, приємне і найголовніше тепле місця.

Класно поснідавши (чи скоріше пообідавши) ми пішли прямісінько в центр міста. І тут на нас чекала приємна несподіванка. В цей же день в Гданську (і по всій країні) відзначають свято Трьох Королів. Тут просто таки величезна кількість жителів міста йшла здоровенною колоною до центру міста, де далі проходило театралізоване дійство. Ну звичайно ж ми нічогісінько не розуміли з того, що там відбувалося. Але атмосфера була дуже позитивна, багато усміхнених дорослих та дітей в імпровізованих коронах із картону.

На центральній площі ми щопрадва прикупили кілька сувенірів і вирішили піднятися на найвищу точку міста – оглядовий майданчик на верхівці Базиліки Пресвятої Діви Марії. Як виявилося це ще й
найбільший цегляний собор на світі. Щоб піднятися на верхівку потрібно звичайно заплатити за вхід та подолати кілька сотень сходинок, часом в дуже вузьких місцях, де двом людям не розійтися. Ну а тут, на верхівці, вже просто неймовірні краєвиди на казкові будиночки, на порт та Балтійське море – все місто як на долоні.

Реально не хотілося спускатися вниз, так там було затишно та приємно – ти на вершині міста, а всі люди десь внизу і вся метушня міста просто розвіюється вітром та морською свіжістю.

Та все ж лімітований час, а також рахуючи, що на дворі початок січня і погода все ж морозна, ми довго там перебувати не змогли. Спустившись вниз, знайшли якусь кав’ярню де трохи зігрілися глінтвейном. А далі вирішили, що нам таки потрібно потрапити до моря. В якомусь закладі нам підказали, що дістатися туди найпростіше на трамваї. А найближча для нас зупинка була на центральному залізничному вокзалі, котрий, як виявилося, знаходиться зовсім недалеко від центру міста. Туди і потопали. Поїздка в одну сторону у нас забрала близько 30 хвилин. І от ми 6 січня на морі, правда купатися там ми не ризикнули. Але реально бачили хлопців котрі там окуналися. Ну погодка була відверто не купальна :), буквально лише кілька градусів вище 0. У нас був вибір, піти в порт, або прогулятися в зворотному напрямку просто вздовж моря. Вибрали другий варіант.

Також цікаво, що по берегу моря прогулювалися дуже багато людей, але на скільки нам зрозуміло – практично всі це місцеві, котрі таким чином проводять свій вихідний день. Оскільки, як вже писав вище, саме в ці дні в мене був челендж 30-ти денного бігу, будь-де та при будь-якій погоді, я вирішив, що буде крутий досвід пробігтися вздовж Балтійського моря на початку січня місяця. Та навіть записав коротенький відос. Так ми прогулялися по піску понад морем кілька кілометрів, поки не дійшли до станції трамвая від якої нам треба було дістатися до вокзалу та вирушати назад у Варшаву. Але тут почався цілий квест. Спочатку ми не відразу знайшли зупинку звідки відправляється трамвай. Потім, вже коли таки знайшли зупинку, чекали його хвилин 20. І плюс до всього виявилося, що трамвай звідси не їде на вокзал! І нам довелося робити ще й пересадку. Добре, що квитки на проїзд діють протягом години і нам цього часу було абсолютно достатньо, щоб доїхати таки до вокзалу.

У нас ще навіть залишилось трохи часу до потягу, тому ми змогли ще й перекусити в Маку, котрий знаходився прямісінько в приміщенні вокзалу. Нічого в принципі особливого, звичайний собі, окрім того, що це був перший МакДоналдс в моєму житті де не було вбиральні. От просто спостереження 🙂

Поїзд звичайно приїхав вчасно, але він був не такий зручний як зранку. Місяця були розташовані по 3 штуки вряд і один навпроти одного. Це було ніби сидяче купе відгорожене від проходу скляною стінкою. Якби не ця перегородка, то можна було б подумати, що їдеш в електричці Київ – Гребінка. Ну якийсь пєчальнєнький відверто поїзд. Та ще й на годину довше їхали ніж зранку. Не зрозуміло чому такий контраст, але і таке в Польщі можливо.        

Уже після повернення в столицю ми вирішили прогулятися трохи по місту і засісти в “павільйонах”, щоб відпочити після надзвичайно насиченого дня та зігрітися смачненьким глінтвейном.

Ну а на ранок політ додому. Щоправда поснідати в хосетелі ми знову не встигли. Та добре, що по дорозі до автобусу вже були відчинені невеликі магазинчики, ди ми по традиції вдало змогли закупитися провіантом і по дорозі до аеропорту прямісінько в автобусі змогли чудово поснідати.

Ryanair і цього разу порадував – все чітко за розкладом, без метушні і зайвих запитань.

Пробний політ новим для нас лоукостом виявися дуже цікавим та вдалим.

До наступних зустрічей 🙂