День 8.
День видався насправді пляжним. Прекрасне сонце, повна відсутність вітру, освіжаюча морська вода та, навіть, люди на пляжі почали з’являтися ) Нічого надзвичайного тут не придумаєш. Майже весь день на морі.
В цей день, вже не вперше, купували хорватську випічку. Тут потрібно зупинитися чуть детальніше.
Випічка реально смачна вся. Продають в невеликих магазинчиках, яких в центрі містечка бачили з десяток, багато самі випікають.
Хліб тут більше схожий на здобні булочки (але величезних розмірів), ніж на хліб в класичному українському розумінні. Дуже “повітряний”, свіжий і дуже смачнющий. Коштує, як вже писав, 8 – 9 кун за буханку (батон).
Також всюди в хлібних лавках продають всілякі слоєчкі (з яблуком, вишнею, творогом, лимоном, м’ясом…) та тістечка (шоколодні, творожні, желейні…) В середньому вартували такі вкусняхі 7.5 кун за штучку, але вони варті кожної копієчки заплаченої за них. Будучи в Хорватії випічку скуштувати потрібно обов’язково! І не потрібно турбуватися дівчатам про попи, відпочинок все ж таки 😀
День 9.
Наш відпочинок наближався до завершення і сьогодні по плану була наша остання на цей раз вилазка. І як виявилося, на завершення ми залишили одну з найцікавіших поїздок.
Спліт.
У нас було 3 варіанти в плані вибору дороги до Спліту: по узбережжю, через гори або по автобану. Туди вирішили їхати по узбережжю – і не прогадали) Майже вся протяжність дороги понад морем і один мальовничий краєвид змінюється іншим, далі наступний…

Так і не помітили як пролетіли півтори години дороги) Спліт, друге по величині місто Хорватії та центр туристичного регіону.

В центрі Спліту, як і в більшості курортних міст Хорватії, одна суцільна стоянка, і це ще по суті сезон не розпочався. Проте досить швидко, хвилин за 10, знайшли вільні місця на стоянці (7 кун за годину) зовсім близенько до центру міста.Історичний центр, який просто таки манить туристів, це по суті палац римського імператора Діоклетіана (побудований в 305 році н.е.) та всілякі будівлі навколо нього. При чому,  що цікаво, буквально всюди жилі будинки, традиційно багато всіляких ресторанів та готелів прямісінько посеред старовинних красот, які сполучені вузесенькими вулицями.

Тут можна бродити довго…
Що заманило особисто мій слух – так це ось ці хлопці, які співають вже не перший рік у вестибюлі палацу традиційні пісні регіону Далмація.
Нажаль, як це часто трапляється, пам’ять закінчилась в самий незручний момент, тому свого запису не залишилось 🙂
Нагулявшись досхочу ми винирнули з палацу відразу на широчезну світлу набережну де в сезон проходять цілі каравани туристичних потоків, ось тут по справжньому можна оцінити кількість відпочиваючих…

🙂 небагато, від того легше дихається, але є відчуття що буквально через місяць тут буде надзвичайно людно.

Дорогу назад, до Водіце, вирішили прокласти через гори і не прогадали, чого лише варті пейзажі з оглядової галявинки на дорозі, що стрімко відіймається в гори – просто захопливе видовище від якого паморочиться голова )

Хорватія, це те місце де спонтанні маршрути та несподівані ідеї приносять нереальні відчуття та емоції. Це те місце, де по новому можна осмислити розуміння відпочинку на морі, а особливо автовідпочинку. Кожен наступний поворот дороги принесе не бачені до цього пейзажі та переживання 🙂