Момент старту завжди хвилюючий та емоційний. І от він наступив.

Прокинулися о 5 ранку (лягли о 2 ранку:), і закрутилося… Добре що вночі все завбачливо переніс в машину та “затрамбував”. Тому о 6 ранку ми вирушили в путь. Шлях по якому ми мали їхати був абсолютно зрозумілий, але…) Наш навігатор навітел перед самісінькою Одесою повів нас не по трасі Одеса-Рені (він вибирає найкоротший маршрут), а вирішив “зрізати” 🙂 і ми поїхали по мрачній дорозі до пункту пропуску Маяки-Паланка. На цьому маневрі ми, скоріше за все, втратили близько години в дорозі.

Далі для нас трохи не зрозумілою видалась транзитна зона за Маяками (село на кордоні з Молдовою), де нам треба було заїхати в Молдову і слідувати на Румунію.
Чуть докладніше… Траса Одеса-Рені проходить по транзитній території Молдови. Тобто, якщо ти їдеш в напрямку Рені по території України, тобі просто дають талончик на якому вказано номер автомобіля, кількість людей та час вїзду в транзитну зону. Ми під’їхали і прикордонник просто дав нам талон зі словами “Ви по Україні” – ну ми і поїхали далі… 🙂 але коли в середині цієї транзитної зони ми побачили пункт пропуску Паланка (це вже Молдова) нас повернули назад, щоби ми оформили спочатку виїзд з території України. Повернулися назад, сказали прикордоннику, що нам треба за територію України у відповідь він посміхаючись сказав “так би зразу і сказали” , маючи на увазі, що він нас запам’ятав, коли ми їхали першою спробою. На цьому “маневрі” туди-сюди ми втратили близько 30 хв часу.
О 14.30 ми пройшли кордон і були вже на території Молдови, в сумі на перетин Українсько – Молдовського кордону ми витратили всього 30хв. Щоб хотілось сказати про Молдову? Багато ми від неї не очікували. Нам просто потрібно було швидко проскочити по території 250 км, та в’їхати в Румунію. І так. Кидались в очі дуже багато занедбаних напіврозвалених будівель без вікон та дверей. Від доріг ми очікували, що вони будуть набагато кращі ніж в Україні, оскільки основна причина проїзду по Молдові – погане покриття траси Одеса-Рені. Але як виявилося пізніше поганенькі 250 км асфальту Молдови – це набагато краще ніж їхати 300 км по трасі Одеса-Рені, бо як на мене це просто позорище для України. Короче, нєхрін робити на тій трасі (я про Одесу – Рені) – убережете і машину і нерви. Також Молдова пам’яталась нахальним поліцаєм – відвик я вже від такого у нас. Десь через 50 км після в’їзду нас зупинили на трасі поліцейські. Коли воно (те чудо- поліцай підійшло), то попросив підняти переднє скло і почав нам “чесать” про заборону тонування передніх бокових вікон (а вони у нас всюди тоновані, окрім лобового скла)  і що мол штраф офіційний 100$. Та відразу запитав, чи вимкнений реєстратор. Я відразу зрозумів до чого він веде та вимкнув. Цей попрошайка тупо почав клянчить “взятку”. Ну діватися було нікуди. Із дрібних грошей були лише 10$ і ще пару… Дав 10, чому цей “збирач капусти” був дуже навіть радий. Ми про тонування знали, що в Європі заборонено, але дуже рідко когось з іноземців, котрі їдуть на відпочинок чіпають за це. Читав на форумах, що максимум це не пропускали на кордоні, поки не знімеш тонування. Ось так.
Ну то таке – історія + досвід) Вирішив, що якщо ще десь додовбуться за тонування то зніму прямо на місці.
250 км по Молдові ми подолали за 4 години. Причина – середнякове дорожнє покриття + багато населених пунктів, де обмеження швидкості 50 км/год.
На проходження кордону Молдова – Румунія ми витратили 40хв, що теж досить швидко – черги були мінімальні.
Нам залишалося проїхати близько 80 км до місця ночівлі по Румунії. І на це ми витратили 1,5 години часу! Одне суцільне село – я про те, що одне закінчилося наступне відразу почалося! Дуже повільний трафік.
Місце ночівлі нам сподобалося, але був нюанс – ми не змогли розрахуватися картою банківською, не працював термінал :(. А готівкою приймали лише євро, а у нас були лише бакси. От і ще одна наука – потрібно завжди мати невелику суми готівки країни в якій ти знаходишся і не сильно сподіватися, що безготівкові термінали будуть всюди в Європі.
Переночувати нормально ми так і не змогли, оскільки з дому “прилетіли” не дуже позитивні новини від батьків. І нами було прийнято рішення повернутися задля допомоги батькам. 1800 км – можна назвати тестовою поїздкою 🙂  Також вирішили, що як тільки розберемося з проблемами дома – відразу поїдемо знову за кордон.

 

p.s. Одеса-Рені.

 

Просто пару слів про цю дорогу. Якщо у Вас є альтернатива не їхати тудою – об’їжджайте обов’язково! Вона місцями полатана і навіть оновлені ділянки дорожнього покриття, але ж частини де валуни (горби) з ямами наперемінку намагаються відірвати з машини колеса, бампер, розбити двигун та заставляють водія часом сивіти, а часом в нижній частині тіла зжимається все так, що навіть голка не пролізе… Ну ви зрозуміли про що я – висновок: я більше туди не хочу і Вам не раджу!