Не знаю як Ви, а нам вже традиційно, після пари днів спокійного пляжного відпочинку стає скучно і хочеться якогось різноманіття. От і вирішили виділити один день, щоб покататися по мальовничим  округам. По маршруту довго не морочилися, просто прикинули, що можна побачити в досяжності пари годин від місця проживання.
На півострові Халкідіки, мабуть, найцікавіше – це природа. От і вирішили, що просто покатаємося по центральній частині, регіон Сітонія, та заїдемо в Оуранополіс – місто яке є відправною точкою на Афон, священну гору для всіх Християн. Також планували поїхати в Петралонську печеру, що знаходиться приблизно в 50 км від Солоніків.
Від нас до Оуранополіса було приблизно 100 км шляху, тому вирішили розділити даний відтинок на дві частини. По дорозі знайшли містечко Вурвуру, в якому багато затишних бухт з прекрасними пляжами. Ми заїхали на відомий в багатьох рекомендаціях пляж Каріді. 
Перше на що звертаєш увагу – він повністю піщаний (пляж в Каламітсі, де базувалися ми, був весь з дрібнесенької гальки) та море дуже мілке в цьому місці. Відповідно концентрація малих дітей дуже велика. Нам тут не дуже сподобалося – дуже шумно, і це при тому, що коли ми освіжилися і виїжджали далі (близько 11 години ранку), машини все під’їжджали, і під’їжджали. Тобто вдень там просто нереальна куча народу. Не наш формат…
Далі в путь на Оуранополіс. Тут дорога майже постійно пролягала по узбережжю з нереально мальовничими краєвидами на гори, бухти та безкрайнє море. Постійні підйоми та спуски, круті повороти
постійно тримали в тонусі за кермом і не давали мені повністю насолодитися видами з вікна, проте Марічка робила це за нас двох J.
В пункт призначення ми дісталися близько опівдня. І тут нас чекала проблема усіх людних курортних невеликих містечок. Ми 20 хв кружляли малесенькими тісними вуличками і намагалися десь втиснути
своє авто, але все даремно. Довелося повернутися на початок містечка та запаркуватися на платній стоянці, яку ми знайшли випадково. Що сказати про Оуранополіс – відоме курортне місто для дуже спокійно відпочинку. Сюди приїздить багато відпочивальників та паломників для подорожі на гору Афон та в
численні чоловічі монастирі в даному регіоні (їх як ми дізналися там 20). Почитавши про це місце ми дізналися, що Афон – це автономія в складі Греції і на територію можуть потрапити лише чоловіки! Жінок туди не пускають взагалі! Чоловікам щоби потрапити в автономію потрібно також оформити візу. А жінкам дозволяється лише споглядати на монастирі з моря на кораблях і то, заборонено підпливати ближче ніж на 500 м до берега. Місце дуже цікаве, детальніше звичайно можете знайти інфо в інтернеті. Але на сам Афон ми відповідно і не збиралися по ряду причин.
В Оуранополісі ми особо довго не були, проте змогли дуже ситно і смачно пообідати в рибному ресторані Zorbas, чек на двох склав 47 євро. Але хочу сказати, що порції всюди дуже великі і ми взявши по два блюда на кожного попросту не змогли їх подолати. Висновок – краще брати по одному, а якщо не вистачили, то дозамовити ще. Так ви і не будете запихати в себе зайве і зможете зекономити. В цьому ж ресторані ми познайомилися з офіціанткою Мілою, вона з Молдови. Звичайно ж запитали, що цікавого
подивитися в місті. Вона категорично відповіла, що нічого, а все найцікавіше знаходиться на островах навколо автономії Афон. Часу щоби брати човна і плавати у нас попросту не було (на це потрібно принаймні 3-4 години), тому вона нам підказала, що можна повернутися назад від міста і на паромі разом з машиною
переправитися на острів Аммоуліані.
Ми звичайно довго не роздумували і відразу поїхали на паромну переправу. І тут нам пощастило, що ми потрапили, як кажуть, «в останній вагон». Тільки но наша машина була на паромі він відразу відійшов від берега. Для нас з дружиною, та нашої машини також, це був перший паром в житті! І емоцій була величезна кількість. Та ще й теплий морський вітер разом з невеликими хвилями надавав атмосфері незабутнього шарму. Переправа тривала всього 15 хв, і все що ми встигли зробити за цей час це назнімати відосів, селфачів та фото краєвидів J

Як виявилося, острів був зовсім невеликий і ми його весь змогли об’їхати за 20 хв. На іншому від порту боці острову ми знайшли дуже затишну бухту з невеликою кількістю відпочивальників та закриту склелястими схилами гір. І ось на цьому пляжі хотілося залишатися і ще, і ще. На острові ми були в сумі 2 години, а поки очікували паром назад ще й встигли скуштувати смачнющого морозива! До речі, вартість переправи склала 29 євро за авто та двох людей в дві сторони. Та враження від отриманого запалу емоції – безцінні!

 

З парому на материк ми з’їхали близько 16.00 і вирішили, що до печери вже не поїдемо, оскільки дістанемося до неї досить пізно, а ще чимало потім їхати назад. Маршрут назад у нас пролягав через велике курортне місто Нікіті та далі па південь до нашого житла. Набережна Нікіті нам дуже нагадала Хорватію – безліч ресторанів, які тягнуться по узбережжю понад безкраїм пляжем, де відпочивальників набагато більше ніж в нашому кемпінгу та червоні черепичні дахи всіх будівель. Приємне та чисте містечко, але доволі шумне порівняно з багатьма іншими на Сітонії. Тут ще змогли прикупити трішки сувенірів ну і далі взяли шлях на Каламітсі. Правда по дорозі, зовсім спонтанно, вирішили звернути та проїхатися в гору до містечка Парфенонас, з нього відкриваються просто суперові краєвиди!

 

p.s. Валюта в Греції та її обмін.
Оскільки ми раніше не відпочивали в цій країні, то ми навіть не задумувалися, що можуть бути проблеми з обміном валют. Звичайно ми взяли з собою невелику суму в євро, щоб розраховуватися по дорозі. А от основна частина коштів у нас була готівкою в доларах. І коли виникла потреба поміняти на євро,
то це виявилося справжньою проблемою! В кемпінгу та найближчому селі не міняли валюту ніде! Не міняли її і в найближчому місті. Ми знайшли єдиний пункт обміну в містечку Сарті, що в 40 км! Від нашого місця відпочинку. І то, курс був просто грабіжницький – 1,35$ за 1€, просто треш якийсь (при тому що реальний
курс 1,15 до 1). Але вибору не було, тому довелося поміняти частину, навіть не хочу казати скільки ми на цьому втратили. Більше того, коли ми їздили по півострову, то теж не змогли поміняти – на скільки розуміли обмін лише в банках у великих містах, які працюють з 8 до 14.30!!! Аналізуючи ситуацію ми прикинули, що тут відпочивають 95% європейці, а у них відповідно долари не в фаворі, от і обмінні пукти не потрібні. Та ще й в основному всі розраховуються не готівкою, а банківськими картками. Після ми вже подумали чуть головою J В нагоді став сервіс приват24 та наш ще один кум Серж – дякую за допомогу). Все виявилося дуже просто: вигідніше (та найголовніше простіше!) з України скинути на карту кошти (а вже дома конвертувати валюту, що залишилася в гривні) та розраховуватися гривневою картою, навіть враховуючи % за конвертацію, ніж міняти в Греції валюту на євро.
Висновок – в країну відпочинку потрібно їхати з місцевою валютою відразу, щоби не було таких  сюрпризів!  Ось така наука!