постійно тримали в тонусі за кермом і не давали мені повністю насолодитися видами з вікна, проте Марічка робила це за нас двох J.
своє авто, але все даремно. Довелося повернутися на початок містечка та запаркуватися на платній стоянці, яку ми знайшли випадково. Що сказати про Оуранополіс – відоме курортне місто для дуже спокійно відпочинку. Сюди приїздить багато відпочивальників та паломників для подорожі на гору Афон та в
численні чоловічі монастирі в даному регіоні (їх як ми дізналися там 20). Почитавши про це місце ми дізналися, що Афон – це автономія в складі Греції і на територію можуть потрапити лише чоловіки! Жінок туди не пускають взагалі! Чоловікам щоби потрапити в автономію потрібно також оформити візу. А жінкам дозволяється лише споглядати на монастирі з моря на кораблях і то, заборонено підпливати ближче ніж на 500 м до берега. Місце дуже цікаве, детальніше звичайно можете знайти інфо в інтернеті. Але на сам Афон ми відповідно і не збиралися по ряду причин.
подивитися в місті. Вона категорично відповіла, що нічого, а все найцікавіше знаходиться на островах навколо автономії Афон. Часу щоби брати човна і плавати у нас попросту не було (на це потрібно принаймні 3-4 години), тому вона нам підказала, що можна повернутися назад від міста і на паромі разом з машиною
переправитися на острів Аммоуліані.
Як виявилося, острів був зовсім невеликий і ми його весь змогли об’їхати за 20 хв. На іншому від порту боці острову ми знайшли дуже затишну бухту з невеликою кількістю відпочивальників та закриту склелястими схилами гір. І ось на цьому пляжі хотілося залишатися і ще, і ще. На острові ми були в сумі 2 години, а поки очікували паром назад ще й встигли скуштувати смачнющого морозива! До речі, вартість переправи склала 29 євро за авто та двох людей в дві сторони. Та враження від отриманого запалу емоції – безцінні!
З парому на материк ми з’їхали близько 16.00 і вирішили, що до печери вже не поїдемо, оскільки дістанемося до неї досить пізно, а ще чимало потім їхати назад. Маршрут назад у нас пролягав через велике курортне місто Нікіті та далі па південь до нашого житла. Набережна Нікіті нам дуже нагадала Хорватію – безліч ресторанів, які тягнуться по узбережжю понад безкраїм пляжем, де відпочивальників набагато більше ніж в нашому кемпінгу та червоні черепичні дахи всіх будівель. Приємне та чисте містечко, але доволі шумне порівняно з багатьма іншими на Сітонії. Тут ще змогли прикупити трішки сувенірів ну і далі взяли шлях на Каламітсі. Правда по дорозі, зовсім спонтанно, вирішили звернути та проїхатися в гору до містечка Парфенонас, з нього відкриваються просто суперові краєвиди!
то це виявилося справжньою проблемою! В кемпінгу та найближчому селі не міняли валюту ніде! Не міняли її і в найближчому місті. Ми знайшли єдиний пункт обміну в містечку Сарті, що в 40 км! Від нашого місця відпочинку. І то, курс був просто грабіжницький – 1,35$ за 1€, просто треш якийсь (при тому що реальний
курс 1,15 до 1). Але вибору не було, тому довелося поміняти частину, навіть не хочу казати скільки ми на цьому втратили. Більше того, коли ми їздили по півострову, то теж не змогли поміняти – на скільки розуміли обмін лише в банках у великих містах, які працюють з 8 до 14.30!!! Аналізуючи ситуацію ми прикинули, що тут відпочивають 95% європейці, а у них відповідно долари не в фаворі, от і обмінні пукти не потрібні. Та ще й в основному всі розраховуються не готівкою, а банківськими картками. Після ми вже подумали чуть головою J В нагоді став сервіс приват24 та наш ще один кум Серж – дякую за допомогу). Все виявилося дуже просто: вигідніше (та найголовніше простіше!) з України скинути на карту кошти (а вже дома конвертувати валюту, що залишилася в гривні) та розраховуватися гривневою картою, навіть враховуючи % за конвертацію, ніж міняти в Греції валюту на євро.
[…] з авто (минулого року в Греції ми вже мали такий досвід http://www.myeasytrip.com.ua/khalkidhiki/ ), але перший між різними країнами. Спочатку нам було […]