Подорож до Будапешта та експрес-екскурсія до Відня (травень 2019) – звіт/враження. Оригінал тут. Автор: Діма Максименко – Профіль ФБ

Подорож була в рамках екскурсійного туру. Організовувала (перельоти туди-назад, апартаменти, трансферти від аеропорту до/з апартаментів, оглядова екскурсія до Відня) компанія ЦМПТ Центр международных перевозок и туризма (до речі, можу радити – допомога у виборі туру, поради/підказки, підтримка під час та після здійснення замовлення, індивідуальний підхід до клієнта, адекватна ціна). Контакт конкретного менеджера, з яким я мав справу, дам по запиту. В Будапешті транспортним обслуговуванням та екскурсією займалася місцева компанія “1000 Дорог”.

Отже, з моєї сторони, підготовка полягала в перегляді відео в ютюбі, читанні відгуків про визначні місця, заклади харчування, сувеніри, побут, транспорт, розваги. Але найбільш корисним по факту користування виявився android-застосунок “Аудіогід 1000Guides” https://1000guides.com/instructi…/get-guides-to-android.html. Вартість його виявилася набагато нижча, ніж зручність і цінність. Єдине що – якщо Ви подорожуєте удвох – бажано мати або безпровідні навушники, або їх розгалуджувач)

Летіли ми МАУ – без нюансів. На кордоні – без перевірок стахІвок і зайвих питань, зустрічаючих знайшли швидко, прослухали короткий курс “Будапештознавства” – все гуд. Заселилися (PrinceApartment https://princehotelbudapest.com) без пригод (хоча й на 3 години раніше формального часу заселення – та нам пощастило, номер нас вже чекав), моєї “англійської” вистачало для розуміння і відповідей на питання на рецепшені, але ще не вистачало, щоб оперативно і грамотно формулювати усі свої). Та оскільки все було інтуїтивно зрозуміло, ми швидко завершили формальності. Після чого встигли скуштувати сніданок (вони були включені у вартість апартаментів, до речі теж раджу, зручно і смачно – stexhaz.hu) в непоганому закладі, в якому увечері повно місцевих жителів, поруч – і рушили знайомитися з містом.

1-й день: Оскільки прогноз казав, що тільки в той день буде тепло і сухо, вирішили встигнути по-максимуму. Тому прогулялися до центру Пешту (і отут я відчув, що для прогулянок пішки таки далекувасто ми розмістилися), в районі мосту Щецені (Ланцюгового) вийшли на набережну, дійшли до пам’ятника “Взуття на березі Дунаю”. Звідти повернулися до мосту, перейшли Дунай та, відвідавши Королівський/Імператорський парк, піднялися на пагорб, до палацу. З цікавого на пагорбі – безпосередньо палац, пам’ятники, історичний музей, будівля адміністрації президента, Рибальський бастіон, “Чумна колона”, церква. Увечері поверталися набережною зі сторони Буди, звідки відкривається чудовий вид на будівлю парламенту. Виявили оригінальний пам’ятник, розмірами до 10 см. Це був танк, з загнутим вниз дулом – в пам’ять про придушення угорського повстання країнами Варшавського договору. Подібних міні-пам’ятників на різну тематику в місті досить багато.

2-й день: Цього дня вирішили по-максимуму використати громадський транспорт, оскільки дощило і було відверто холодно. Тому в терміналі продажу квитків картою придбали проїзні на усі види транспорту (на 1 добу) і метром/трамваєм пішки вирушили до будівлі парламенту. Після чого – до площі Свободи. Архітектура цієї частини Пешту – щось неймовірне. Кількість дрібних деталей вражає, і кожна з них має свій сенс. Пам’ятники політичним і культурним діячам також привертають увагу.
Крім того, варто звернути увагу на пам’ятник жертвам нацизму, що встановлений досить нещодавно. Історичний відступ – як відомо, в роки 2-ї світової війни Угорщина була на стороні країн Осі (Німеччини, Італії, Японії тощо), зокрема брала активну участь в розподілі Чехословаччини (зокрема, окупувала Закарпаття, де на той момент було оголошено про створення Карпатської України), угорські дивізії воювали на Східному фронті. У зв’язку з цим КАЗУСОМ (союзники нацистів ставлять пам’ятник жертвам нацизму) громадські організації Угорщини та представники інших країн перед монументом встановили інсталяцію, де різними мовами нагадується ініціаторам встановлення пам’ятника, що офіційна влада тогочасної Угорщини й сама була причиною бід і нещасть власного населення. Що показово – інсталяція встановлена давно і ніхто не демонтує, хоча очевидно, що офіційну угорську владу (загугліть – Віктор Орбан) вона дратує. Щоправда, й у текст на пам’ятнику ніяких змін не вносять…
Далі ми відвідали собор святого Іштвана (Степана), були в музеї метро, проїхали на історичній (жовтій) гілці метро (першому в континентальній Європі), прогулялися біля купальні Сечені, будівля якої з фасаду виглядає як палац, пройшлися через замок Вайдахуняд – сучасну, але стилізовану споруду, після чого вийшли на площу Героїв, де оцінили скульптурну композицію Millennium Monument. Після чого побували біля опери, фасад якої якраз реконструюють( Змушені були вистояти чергу на вхід до музею Терору (окремо раджу, але краще приходити рано – були проблеми з вільними місцями для наплічника + відверто не вистачало аудіогідів). Але тут краще володіти англійською. До речі, думаю, що подібний музей був би популярний і в Україні – особливо для іноземних туристів!
Увечері поїхали фотографуватися на фоні підсвіченого парламенту. Транспортом до нього виявилося дуже швидко і зручно їхати). Нічні види Дунаю та міста з трамваїв – окреме задоволення. Дорогою “додому” в трамваї познайомилися з туристами з Арджентини.
Ще цього дня встигли потрапити до ТРЦ поруч з житлом. Виявилося, що ціни в деяких “брендових” магазинах одягу в Будапешті місцями суттєво (!!) “смачніші”, ніж в Києві).

3-й день. Екскурсія до Відня. Дорога 3 години в одну сторону. Бачили Бельведер + парк, здалеку – “газгольдери”, гуляли всередині центрального Рингу (комплекс пам’ятників палаців, фешенебельних офісів/банків/готелів/магазинів/ресторанів, собори, “Чумна колона” теж), все ДУЖЕ продумано, охайно, дорого, безліч деталей. При всій повазі до гіда (все було професійно), огляд міста групою з екскурсоводом – це не найкращий вибір для мене. А от окрема прогулянка з місцевими знайомими – це був ковток свіжого повітря).
З висновків – до Відня – щоб хоч трошки вникнути – треба тиждень готуватися. І воно того варте! Нам радили приїздити в листопаді, перед Різдвом. Є сенс, до речі, при подорожі до Відня, летіти і базуватися в Братиславі – це 60 км від Відня, транспорт – не проблема і не гроші.
І ще одне – таки варто вчити і практикувати англійську. Хоча б для того, щоб можна було мати варіанти при виборі групи. Бо до російськомовного екскурсоводу та організації туру загалом – питань не було, а от до поведінки деяких “одногрупників” – (((. І тут від них же нікуди подітися! А за ними “судять” і про нас – “всі вони такі, росіяни”… А, ще ДУЖЕ холодно було – середина травня – і +5-7 температура, вітер, дощ.

4-й день: Закупи сувенірів на центральному ринку. Це шось типу “Бесарабки” за виглядом – гарно оздоблена будівля кінця 19 ст. – тільки на угорський лад. До речі, місцеві пенсіонери теж там скупаються. Сувеніри з Угорщини – це ковбаса, сири, паприка (перець), алкоголь (вина). Асортимент в магазинах +- як у нас, тільки більше продається готових страв – сендвічі тощо. Ціни на алкоголь суттєво вище, на продукти – може трохи дорожче, ніж у нас. Продукцію Рошен в Угорщині можна легко купити) Ресторани/кафе – в залежності від місця, але загалом ціни прийнятні (як і в Кракові). Порівняно з цими містами, ціни в закладах харчування у Відні – космос. Після ринку через (міст) рушили в Буду, до пагорбу Геллерт, по дорозі оглянувши будівлі однойменних готелю та купальні. Шик і блєск! При підйомі відвідали храм в печері. З доріжок на пагорб (якщо йти від купальні) та спеціально створених оглядових майданчиків відкриваються чудові види на різні частини Пешту. За духом нагадало київську Пейзажну алею і пагорби над Подолом. Що цікаво – відносно мало туристів. Основну їх масу підвозять з півночі (ми зайшли з півдня, зі сторони мосту Свободи). На пагорбі розміщена статуя Свободи, безпосередньо форт Геллерт (погугліть, цікава історія використання цієї споруди в часи австрійської і радянської окупації). “Люблять” його місцеві… При спуску з пагорбу зі сторони мосту Щецені варто оглянути пам’ятник королеві Ерджебет (вона ж – Єлизавета Баварська, дружина імператора Австро-Угорської імперії, Франца-Йосипа), однієї з улюблених історичних фігур для угорців (цікава біографія та історія життя – в контексті впливу окремих історичних фігур на долю міст, країн і народів. Будапешт такий, який він є зараз, багато в чому саме завдяки їй). Після форту Гелерт ми покаталися на колісчатому трамваї, майже на західну околицю міста, в паркову зону. Особливість трамваю в тому, що він може безпечно підніматися і спускатися з дуже (15 градусів і вище) крутої гірки. Увечері спробували пошопитися…

5-й день, повернення. Здавалося б – нічого особливого: нас забрали/відвезли в аеропорт, побажали приємного польоту. Однак розповідь водія (до речі, вихідця з України) за ці 30 хв. багато на що відкрила очі щодо Угорщини/Будапешту як в історичному, так і в сучасному, побутовому контексті (йому б гідом працювати). Дізналися, що Будапешт в тому вигляді, яким ми його бачимо зараз – завдячує потужному економічному росту А-У імперії в кінці 19 ст. В той час 30-40% населення міста можна було сміливо віднести до середнього класу – тому можливості у людей були, а мотивацією було бажання обігнати Відень. Розповів (і дуже хвалив) про систему освіти в сучасній Угорщині на прикладі власних дітей, про те, яким саме чином до влади вкотре приходить прем’єр Орбан (залякуванням жителів сіл і невеликих містечок засиллям мігрантів, якщо його не оберуть тощо). Дуже цікавився живими відгуками про Україну – для подібних людей є сенс привозити з України невеличкі сувеніри).

Поради:

1. Ознайомтеся з тим, як виглядають місцеві гроші. Років 20 тому в Угорщині відбулася грошова реформа, туристам можуть спробувати дати “старі” форинти замість нових.

2. В обмінках є комісія. Курс на табличках вказаний без її врахування. Уточнюйте, скільки форінтів вам видадуть ДО обміну. Багато міняти не варто, майже усюди – окрім ринку та упаковки валізи в порту – ми розраховувались картою.

3. Застосунок “Google перекладач” – з закачаними попередньо угорською та англійською – обов’язковий для установки. Його варто використовувати як сканер-перекладач написів.

4. Оскільки 1 поїздка в громадському транспорті коштує 300-350 форінтів (30-35 грн) – є сенс купувати добові або 3-х добові проїзні квитки на усі види транспорту. В залежності від інтенсивності користування, вони окупаються 2-4 рази. Економити не варто – контроль є (ми на нього потрапили в четвер увечері), штрафи високі…

5. Жити краще все ж ближче до центру, 25 хв пішки здалося далекувасто. Та й район Йозефварош, де були наші апартаменти, виявився не найбільш привабливим – трохи було циган, безхатьків, а також слідів їх “життєдіяльності”. І якщо вдень то виглядало +- безпечно, то після заходу сонця – ніт. Хоча загалом наше перебування в Будапешті пройшло без неприємних пригод)
Раджу усім писати подібні відгуки після подорожей – розвиває багато корисних якостей і навичок + стимулює як самого себе, так і читачів до подорожей! 😉

Для тих, хто дочитав до цього місця – питання для відповіді в коментарях: який варіант опису подорожей більш доречний – Будапешту чи Кракова (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=10205414885766839&id=1690618019) ?

P.S. Кому цікава тема подорожей – раджу приєднатися до клубу Подорожуй. Для прикладу – ось корисне від них https://podorozhuy.com.ua/2019/07/15/transport-to-bud/…
Ну а для планування дуже згодиться оце: https://forum.awd.ru/