Ну що ж, відіспалися та відпочили в апартаментах недалечко від моря, де ми запланували прожити найближчі кілька днів. Містечко, а скоріше село, Кепаро (Qeparo) де ми забронювали житло, розташоване зовсім поруч з більш відомим (а скоріше милозвучним) для українців поселенням Борщ, не в останню чергу із за своєї назви ) та недалеко від міста Хімара. 

Наші апартаменти знаходилися в триповерховому будинку посеред оливкової рощі. Ми спеціально знайшли житло на околиці села, щоби там було затишно. Номер абсолютно простий і все мінімально потрібне в ньому є, включно з кондиціонером, холодильником та невеличкою кухнею. Доповненням номеру є класний і просторий балкон, де ми проводили час вечорами. Будівля не нова, але все чистенько, свіжо та акуратно. Правда, ще звечора в номері де ми поселилися були проблеми із гарячою водою, але до обіду все було вирішено господарями. Якщо бути сильно прискіпливим, то звичайно можна знаходити якісь недоліки, але нас все влаштувало.  

За житло ми заплатили 350 євро за 10 ночей, аналогічне житло прямісінько біля моря коштувало орієнтовно 70 євро за добу. Нам же до моря пройтися потрібно було 500 м (7 хв) вздовж оливкової посадки і це абсолютно не напрягало.

І ще додатковим бонусом нашого житла були включені сніданки, що дуже зручно на відпочинку. Так от після сніданку ми відразу потопали на пляж.

Дуже здивувала довжелезна відбудована набережна, котра тягнулась від початку до кінця села, на котрій була просто неймовірна кількість сміттєвих баків, дуже чисто і котра підсвічувалася навіть вночі! Але в той же час вона була абсолютно пустинна та навколо навіть трохи занедбана (покинутий волейбольний майданчик, бур’яни над дорогою… ) Таке відчуття, що сюди вклали купу грошей, а туристи вперто не приїздять, ну або ж ще не сезон і трохи пізніше ця пустота буде заповнена людьми. 

Не зрозуміло чому так, але нам це дуже подобалося, оскільки навколо було дуже мало людей. В самісінькому центрі Кепаро (на пляжі) було звичайно більш людно, але все ж небагато відпочиваючих. Також цікаво, що ми там не зустріли жодної! російсько-, або україномовної людини. Хоча по інформації на різних форумах я знав, що на півдні Албанії (в популярних курортах Ксаміль та Саранда) дуже багато людей з України. Більше того, ми коли їхали в Кепаро, то регулярно зустрічали авто на українських номерах.

Пляж майже по всій лінії був кам’яний, але ближче до центру села зустрічалися піщані частини. Входити без спеціального взуття (маю на увазі якісь резинові тапочки) було абсолютно комфортно. І як тільки ти відходиш від берега відразу починається піщане приємне дно. Плюс, вхід дуже пологий, що як на мене, додаткова перевага для відпочинку з дітьми.

Щодо моря – воно чудове, чисте і безкрає). Щоправда коли піднімалися хвилі, до берега періодично вимивало рослини із дна і піднімало пісок, але це зовсім не напрягало.

Поруч з місцем де ми забазувалис було кілька кафех. Кава + пиво на пляжі 2 євро, морозиво 1-1,5 євро. Оскільки ми були перший день, то місцевої валюти у нас не було, але це не проблема, бо всюди можна було розраховуватися євро. Правда решту давали зазвичай в місцевих леках і не завжди по нормальному курсу. Тому трохи відлежавшися на пляжі ми вирушили в центр села, щоб обміняти гроші та перекусити. Щоправда ми швидко зрозуміли – обмінного пункту тут немає і найближчий, як нам сказали, знаходиться в місті Хімара 10 км від нас по узбережжю. Вирішили ввечері поїхати в місто, заодно і прогулятися там.

Тут вже й час обіду настав. Над набережною зайшли в першу кафеху яку зустріли з вивіскою “морська їжа”, але нам сказали, що їжу готують лише ввечері! на обід нічого немає 🙂 Ну прямо скажу – дивні якісь. В наступному ресторанчику людей було побільше, там і вирішили провести обідню трапезу. Замовили традиційно рибу і захотілося супчик. З рибою питання не було, все ок. А от суп нам принесли кислий! При чому один курячий, а інший рибний і обидва зіпсовані :(. Ми звичайно не стали мовчати, і їх швиденько забрали + вибачалися багато разів. Ну а “осадочок” то залишився. В результаті обід з рибою та салатами, плюс смачний сік та кава  обійшлися 20 євро.

До речі про каву, тут практично всюди готують смачну каву, при чому в албанців нема такого поняття як американо – вони майже всюди готують еспресо. А якщо попросиш американо, то вони роблять подвійний еспресо і рахують за дві кави. Ось таке спостереження.

Вже під вечір вдоволь насолодившися морем та пляжем ми поїхали в Хімару, як і планували. По дорозі знову милувалися чарівними краєвидами на Іонічне море. Місто виявилося дуже людним, хоча і не дуже великим. От якраз велика кількість людей нам і не сподобалася. Центральна набережна відбудована дуже симпатично.

Тут же, біля моря, скуштували ну прямо таки дуже смачного морозива!

Коли куштували морозиво, дізналися про одну цікаву деталь в албанських ресторанах, котра пізніше повторювалася не один раз. Після того як купили морозиво ми присіли за стіл біля цієї ж кафешки, прямісінько понад набережною. Буквально через пару хвилин до нас підійшов працівник даного закладу і попросив покласти чек! на стіл в спеціальну підставку. Для нас це було дуже дивно, ми то заплатили і сидимо тут “законно” ).

На скільки нам стало зрозуміло, таким чином вони вказують оточуючим, що ми тут сидимо не просто так. І що за кожен стіл заплачені якісь кошти. Ну іншого пояснення ми не знайшли.

Трохи прогулявшись по місту ми поїхали відпочивати “додому”. А по дорозі нас проводжав загадковий захід сонця. 

 

Наступного дня вирішили після сніданку поїхати на якийсь цікавий пляж. Почитали що є поруч, поспілкувалися з господарем апартаментів і вирішили, що поїдемо в уже відоме селище Борщ, що знаходиться буквально в 5 км від нас.

По дорозі нам зустрівся чудовий оглядовий майданчик з якого відкриваються просто шалені види на Борщ та набережну, на яку ми власне направлялися.

І тут коли вже спустилися вниз та проїхавши в самісінький кінець берегової лінії (праворуч від центру) ми зрозуміли, що цей пляж є  абсолютно пустинний.

На кілька сот метрів в одну сторону не було жодної живоє душі, а в іншу періодично з’являється буквально кілька людей біля самотнього будинку! Це просто неймовірне відчуття, коли ти сам в такому місці, а навколо нікого! Класне місце варте уваги.


Вже за третю дня ми вирішили пообідати в якомусь місцевому ресторані. На просторах інету ми швидку знайшли ресторан  Ujëvara. Він знаходиться прямісінько в центрі Борща та розміщений в тіні великих дерев та ще й на водоспаді.

Дуже затишне і освіжаюче місце. Нагодували нас дуже смачно і ситно за 2300 ЛЕК (18,5 Євро), правда забули принести салат, котрий ми замовляли і було таке відчуття, що зроблено це навмисно, бо офіціант аж занадто швидко погодився, що блюда не було і сказав, що це його помилка, відповідно ми не платили за нього. Але це ще раз нагадування – будь дуже уважний і всюди перевіряй чеки, суми, решту… Бо тут, таке враження, вистачає дрібних нестиковок. Але все ж, ресторан вартий, щоб його відвідати, підкріпитися, освіжитися біля води та перепочити.   

Після обіду пляж, море, сонце… Такі дні я називаю “день лежня” 🙂