Як виявилося, житло Villa Orange заброньоване на пару днів в самому Созополі було дуже навіть пристойне. Досить новенький готель, з затишними (правда не великими по розміру для двох) номерами і чудовими балкончиками з видом на море. Сюди потрібно додати басейн з лежаками на території (в якому ми, до слова, так і не окунулися), ну дуже толковий сніданок за системою “шведська лінія”. До моря буквально 5 хвилин ходу, а там затишний міський пляж де зовсім не багато людей, оскільки житло знаходиться трішки в стороні від центру. І це відверто теж перевага, бо в центрі Созополя місцями двіжуха аля Коблєво :), ну а нам якраз хотілося подалі від людей ).

Що найцікавіше це житло нам обійшлося близько 1400 грн (47 євро) за дві! доби – відверто халява за такі умови. Так, там була якась знижка від букінгу додаткова, так можливо ще якась акція, бо лише на 2 дні (котрі можливо були вільні в ці дати) і т.д. і т.п., але все ж… в Україні, мені здається, за таку ціну ніхрєна навіть схожого в бінокль не знайти. Це я до чого веду? Потрібно шукати, моніторити житло на різноманітних сервісах (в наш час благо їх просто неймовірна кількість) і впевнений, що можна навіть у відносно дорогих країнах а-ля Греція чи Хорватія (якщо захочеться туди поїхати) можна знаходити чудове житло за адекватні кошти.

Після потужного сніданку ми звичайно потопали… так, до моря! (Щоправда напередодні ввечері ми вже до нього встигли пройтися). І море тут прямо таки ОК. Знову ж, повертаюся з аналогією до наших Заток, Коблєво і т.д. – ну нема чого порівнювати. Ніби і те ж Чорне море, але на порядок чистіше, немає зелених “сопель” (ну в Затоці років 3 тому навіть у воду страшно було заходити, бо цвіло страшенно), свіжіше і приємніше :). Все звичайно суб’єктивно. Як кажуть, добре там де нас немає.

А от з погодою відверто було не дуже весело зранку, дуже сильний вітер, чималі хвилі, хмари і було відчуття, що сьогодні в море ми таки не потрапимо. Довелося навіть вдягти якісь кофтини, бо відверто у футболках було прохолодно. Більше того, на кожному міському пляжі є рятувальники, котрі контролюються адекватність погоди і можливість для купання в морі. І от в цей час був вивішений червоний прапорець! і всіх із води просто виганяли. І коли я після невеличкої пробіжки вздовж пляжу поліз в море, то мені відразу почали махати, свистіти і кричати рятувальники. Приємно, коли про тебе піклуються і переживають, щоб ти часом не застряг в хвилях :). Насправді, дуже класно організовані громадські і безкоштовні! пляжі, що було дуже суперово.

Ми ще трохи посиділи біля води і зрозуміли раз погода не для купання, то це прекрасна нагода піти і прогулятися по місту, оскільки знали, що тут є чудова стара частина, де дуже затишно і з задоволенням можна провести час на невеличких вуличках старого Созополя. Вони всі досить однотипні з величезною кількістю ресторанів і сувенірних магазинчиків, але щоб прогулятися раз – два, то супер локація. І тут же вирішили перекусити, коли вже вдоволь находилися і якщо відверто, то вже почало припікати. А гуляти під палючим сонцем (коли хмари розвіялися ) – ну таке собі задоволення. Тут кафеху вибирали виключно по виду, котрий з неї відкривається.

Але це був той випадок, коли в еру наших технологій ти знаєш, що є елементарний рейтинг практично кожного закладу в туристичних локаціях на тій же Гугл мапс, ти просто ведешся на гарне місце… Але більше точно ніколи туди не повернешся 🙁 – це якраз про даний ресторанчик з назвою “Koteb”. Бо відверто не особо смачно, невеликі порції і у співвідношенні з тим як повечеряли напередодні та ще й досить дорого для такого обіду – два бульйони, вода, кава, салат і айран. Ну так буває… За це все ми заплатили орієнтовно 465 грн (15,5 євро).

До слова про ціни на їжу в закладах. За пару днів перебування була можливість порівняти. Напередодні ввечері ми відпочивали в закладі під назвою Баракуда, туди ми якраз потрапили дякуючи рейтингу ресторанів на Гугл мапс. Так от це той випадок коли було дуже все смачно, з насиченою розважальною програмою (по вечорам майже в кожному ресторані своя жива музика з танцями, що часом аж набридає, можливо просто нам хотілося спокійного відпочинку) і відносно не дорого. За суперову вечерю на двох з дуже смачною рибою (а вона тут в ресторанах не мало коштує) ми заплатили всього 650 грн (близько 22 Євро). Ну відверто, в Україні за такі гроші і з таким рівнем закладу навряд десь посидиш.

І так, пообідавши ми пішли в номер, бо гуляти було вже дуже жарко, а купатися заборонено, бо великі хвилі. І тут виникла геніальна ідея – треба увімкнути кондиціонер і що зробити? – точно, пару годин подрімати 🙂 Це просто обов’язково повинно бути хоча би раз чи два на відпочинку – сон після обіду, як в дитинстві, так безтурботно і нікуди не поспішаючи.

Як же приємно, коли ти прокинувся, погода покращилася і вже не так жарко, більше того відкрили пляжі для купання – звичайно ми відразу пішли до моря.

Що також треба відмітити – дуже багато російсько/україномовної публіки. Це не Албанія минулорічна в нашому селі Кепаро, де на пляжі ми за тиждень нікого “наших” так і не зустріли.

Все ж окрім цього дуже багато відпочиваючих болгар, часом трапляються румуни. Але всі дуже спокійні, адекватні і багатенно людей відпочивають з дітьми. Так і прокайфували на пляжі аж до пізнього вечора, полишали пляж одними з останніх відпочиваючих.

Наше житло було розташовано дуже поруч з великим і схоже зовсім новеньким супермаркетом LIDL (досить відома в Європі мережа магазинів). Тому на вечерю ми закупилися в магазині і зустріли захід сонця на затишному балконі нашого номеру. Приємно, спокійно і з прекрасним видом на місто Созополь і море.

Наступний день ми вирішили повністю присвятити морю. Напередодні нам явно не вистачило спокійної води і свіжого морського повітря. А тут видався ну просто ідеально спокійний день.

На обід вирішили прогулятися в центр міста та перекусити. Благо кафех в Созополі знаходиться багато і можна вибрати заклад по власним бажанням. При чому в центральній частині багато ресторанів знаходяться безпосередньо біля моря і можна відразу з пляжу піти перекусити і далі продовжити свій “лежачий” відпочинок.

В цей день нам потрібно було перебратися в якийсь інший готель, оскільки в тому де ми зупинилися на перші дві доби елементарно не було місця в такого ж типу номерах як ми жили. Тому вирішили ще напередодні пройтися по кільком сусіднім готелям та знайти той, що буле адекватний по співвідношенню ціна/якість. Благо тут таких є багато і ми без особливих питань знайшли житло по вартості 40євро доба зі сніданками. Кімната в Calisto Hotel була організована в кращих традиціях єгипетських апартаментів 🙂 (я, щоправда, там ні разу не був і не хочу), де кожен номер має свій окремий вхід з вулиці, досить просторий і має весь набір стандартних опцій – кондішин, балкон, WiFi і т.д. Відверто нічого особливого, але досить адекватно і комфортно.

А ще нам справді сподобалася ця частина Созополя (трішки віддалена від центру міста), оскільки тут набагато спокійніше ніж в самісінькому центрі і прямо поруч (як вже згадував) знаходиться великий супермаркет LIDL, що є безперечно перевагою для туристів, котрі не готові тратитися на постійні походи по ресторанам, а проживають в апартаментах і готують їжу самостійно, бо багато приїздять сюди на відпочинок досить великими сім’ями.

Часте питання в еру нинішніх технологій – як отримати за кордоном постійний доступ до інтернету, щоб було стабільно і ще й не дорого? Так от з цим в Болгарії проблем не має. В будь-якому магазині місцевих мобільних операторів можна купити стартовий пакет (SIM карту) з кількома Гігабайтами інтернету за дуже невеликі кошти (150грн був найдешевший пакет на 10 Гб). Цього абсолютно достатньо для часу відпочинку, якщо звичайно не заліпати цілодобово в Ютубі.

До слова, стосовно цін в супермаркетах ти можеш оцінити з доданих тут чеків, деякі продукти були навіть дешевші ніж в Україні, але загалом плюс/мінус такий же порядок цін як і в нас.

Ввечері ми ще раз вирішили організувати прогулянку старим містом. Вечірні/нічні міста зазвичай виглядають якось по-особливому, оскільки запалюють вогні та по-новому просинаються багато туристичних закладів.

Як на мене, то морський порт Созополя обов’язково вартий уваги. Приємно прогулятися надвечір повз величезну кількість нових і яскравих яхт, та тут же поруч побачити чимало стареньких рибацьких човнів, котрі мирно співіснують. І це все в практично ідеальній тиші під неспішне покачування човнів на хвилях. Більше того, захід сонця в такому місці прямо таки здається казковим – час ніби зупиняється. Полишати таке місце навіть не хочеться.

Та все ж, відпочивши на пристані, ми вирушили прогулятися старенькими вуличками міста. Тут купа невеликих сувенірних магазинів, автентичні дерев’яні будиночки, двіжуха туристів та чималенько ресторанів на будь-який смак. Ми знову ж таки скористалися Гугл мапс і по рейтингу найближчим виявився ресторан Механа Созополь.

Досить затишне і спокійне місце, щоправда жива музика, як і в більшості закладів, присутня, проте вона зовсім не напрягає, можна просто сісти в якомусь віддаленому кутку та поспілкуватися. Ми забазувалися за столиком вздовж старенької вулиці, де в пізню годину ліниво пересувалися вже малочисельні групки туристів.

Легенька вечеря, прогулянка по вуличкам і як наслідок чудовий сон. Бо вже наступного ранку на нас чекав більш активний день.

Так, початок дня вирішили провести на морі, погода благо була просто таки ідеальна для цього. А вже ближче до обіднього часу відправилися в наш (вже можна сказати улюблений) ресторанчик Баракуда. До речі, практично в усіх закладах є обідні пропозиції де за досить невеликі гроші можна смачно і ситно перекусити та набратися сил для подальших звершень 🙂

Відразу по обіді ми запланували поїхати до, мабуть, одного з найвідоміших морських міст Болгарії – Несебр. Нам до нього відносно не далеко їхати, близько 70 км, більше того можна вздовж моря з цікавими краєвидами. І це прямо таки прекрасна альтернатива післяобіднього сну – їхати, дивитися цікаві місця та набиратися суперових емоцій. Дві години в дорозі з зупинками на заправку та каву і ми на місці.

Ну що можна сказати про Несебр? Місто варто уваги, щоб приїхати в нього погуляти зо день – дуже класний старий центр, де купа невеликих вузеньких вуличок з старовинним побудовами (в чомусь схожі на старий Созополь) між якими можна блукати і блукати. Але, як на мене, то занадто багато людей. Куди не поверни – всюди бродять туристи і тебе практично за руки місцеві зазивали хочуть затягнути в свій ресторанчик, котрих тут ну прямо таки дуже багато. Звичайно можна тут і оселитися та пожити кілька днів на морі. Проте є підозра, що тут житло буде дещо дорожче ніж в інших туристичних містах Болгарії.

Особисто знаю кількох людей котрі просто таки закохані в Несебр і приїздять сюди регулярно відпочивати, ми тут нічого надзвичайного для себе не знайшли, але ж це все суб’єктивно. І якщо ти будеш десь в тутешніх краях то заїхати все ж варто.

Що хочеться відмітити, то це чистоту та організацію руху в Болгарії, і в містах зокрема. Навіть у віддалених районах якість дорожнього покриття дуже пристойна, ніде не зустрів відверто поганих доріг з “ямковістю та пучинами” на дорогах, як часто зустрічаються у нас в країні (. Вказівників дуже багато, особливо де є дорожні розв’язки на магістралях. В принципі, навіть не маючи навігатора і знаючи лише найбільші міста через які потрібно проїхати можна з легкістю пересуватися країною. А що стосується туристичних міст, то тут взагалі все ок з навігацією, розміткою і т.д.

Щоправда відзначу дуже не комфортну ширину доріг в деяких місцях проїзду по Болгарії. От ніби йде дорога, дві полоси руху в одному напрямку і повинно бути все супер, але… Досить круті повороти та обабіч доріг дуже буйна рослинність із дерев і кущів і як наслідок що саме “стрьомне” – це практично повна відсутність обочини, широкої нормальної обочини, де можна безпечно зупинитися в разі якихось технічних нюансів з авто, або якщо прямо сильно припече пройтися. Це звичайно далеко не всюди така ситуація з дорогами, але регулярно з такою історію ти будеш зустрічатися в цій країні. Тому потрібно бути дуже уважним за кермом в Болгарії і швидкість вибирати безпечну в залежності від дорожньої ситуації, навіть якщо правила дозволяють їхати швидко, будь розважливим.

Неспішна дорога додому під акомпонемент заходу сонцю і дуже душевна вечеря на балконі нашого номеру в готелі дозволи сповна насолодитися чудовим завершенням ще одного класного дня відпочинку.

Ну і оскільки ми з Масьою досить непосидючі туристи, нам захотілося наступного дня відвідати ще якесь нове місце, бажанням був класний пляж. І о чудо, як виявилося в самому Созополі, щоправда віддалено від центру на кілометри 3, є цікавий пляж. Kavatsite, мабуть, найкращий пляж в місті (і я так підозрюю, один з кращих в країні). Приблизно 2 кілометри широкої берегової лінії, з практично ідеальним піском та дуже помірним збільшенням глибини роблять це місце дуже привабливим, особливо для відпочинку з дітьми. Більше того, в цей день була дуже чиста і тепла вода в морі, ну прямо таки ідеальний морський відпочинок. Тут же є купа кафе/ресторанів, активностей на воді (парашути, банани, водні скутера… – все в кращих традиціях нашенських морських зон відпочинку).

Обід на двох в місцевому ресторанчику прямісінько на пляжі вартував близько 400 грн (13,5 євро). Досить адекватний перекус, а саме приємне, що нікуди не потрібно було йти/їхати з пляжу і відриватися від такої краси.

Ми прямо таки закохалися в це місце і просиділи на пляжі з самого ранку аж до пізнього вечора, полишали його чуть не останніми. Вже коли збиралися від’їздити до готелю, познайомилися з українською парою. Рєбята відпочивали зовсім поруч із пляжем в апартаментах, то їм місце теж дуже сподобалося. Однозначно раджу відвідати та поніжитися біля моря як мінімум день, а то й два 🙂

На вечір вирішили запастися морськими “тварями” (ну із серії – восьминоги, креветки, жарені рибинки і т.д.) зі стріт фуду. Дуже хотілося скуштувати чогось місцево-морського і на вигляд було все дуже привабливо. Але тут пару розчарувань: оскільки це був вечір, то було все вже дещо не свіже і холодне (схоже вже все просто розпродавали в кінці дня), а ще було дуже навіть не дешево, хоча здавалося би вулична їжа повинна бути дешевшою в порівнянні з ресторанною. Тому враження від даного виду харчування залишилися не однозначні 🙁

Проте вечірні поседіньки на балконі у нас видалися на славу, невеликі приготування та збори, бо наступного ранку ми вирішили дещо урізноманітнити морський (незаплановано!) відпочинок і відправитися ще чуть далі на південь, до загадкового та колоритного міста… Стамбул вже чекав на нас 🙂