Вітаю. От і підходить тепла, літня пора. І як у більшості постало питання – де та як відпочити? В першу чергу розглядався повноцінний відпочинок за кордоном. Звичайно, одним із важливих факторів був бюджет, плюс цікава “культурна” програма. В той же час давно, після досвіду в минулому “мобільного” відпочинку в Європі дякуючи орендованим авто, було бажання відправитися за кордон на своєму авто. Благо, що є люди, в першу чергу кохана дружина :), які легко погоджуються на авантюри (на перший погляд). До того ж, по попереднім прорахункам, такого роду відпочинок мав значно (чи це так? – це ми ще дізнаємося в майбутньому) заощадити сімейний бюджет.

Першим варіантом розглядали Болгарію, саме місто Варна. По перше, там (в Болгарії) ще не були, по друге близько 1000 км абсолютна не велика відстань. Але, даний варіант досить швидко відпав. Причина дуже банальна – на відпочинок могли поїхати лише в кінці травня, а в Болгарії середня денна температура повітря в цей період – 21 градус по Цельсію, вночі близько 14. Самі розумієте про температуру моря говорити не доводиться (В минулому році я так і не заліз в море під Одесою в кінці червня:)… Тому, практично наступним варіантом стала Хорватія. Тим більше, що три роки тому вже “вкусили” красу та барви цієї насправді чудової країни. Що правда, відстань подорожі збільшувалась приблизно двічі 🙂

Та рішення було прийняте. Їдемо. Почалась підготовка, яка включала кілька етапів…
За вікном 2015 рік, а оскільки живемо ми в нашій славній Україні, то щоби виїхати в цивілізовану країну, як правило, потрібна… правильно віза. Дана поїздка виключенням не стала, на жаль. Оскільки оптимальний маршрут на авто до Хорватії через Угорщину, то віз в даній ситуації потрібно аж дві, власне хорватська (вони хоч і в Євросоюзі, але ще не в шенгенській зоні) та транзитна шенгенська угорська віза.

Було два варіанти розвитку подій:

1. Знаходимо турагенство, даємо бабла та ніби не паримся з документами.
2. Пробиваємо в посольствах, збираємо докі, оформляємо все самі.

На користь першого варіанту фактор економії часу (ми так думали), але всі документи для подання в посольствах все  рівно довелось би збирати особисто. Плюс послуги турфірм коштують приблизно стільки ж як і вартість самої візи (70€ за дві). А позбавлять тебе, по суті, від заповнення анкети та особистого походу в візовий центр та начебто гарантують отримання візи, а у нас в країні гарантії документальні не завжди реальні, а слова… І того: економія часу 3-4 години.
Прикинувши, що можна зекономити мінімум 70€ на людину і процедури будуть майже такі ж як і з послугами турфірм, логічно, вибрали другий варіант. На користь варіанту #2 говорив ще й факт того, що в усіх чотирьох компаньйонів до цього вже були успішно використані шенгенські візи.
Першою потрібно було оформити хорватську візу – кінцевий пункт слідування, а з нею вже подавати докі на отримання транзитного шенгену.
Виявляється, що майже всі посольства європейських країн в Києві співпрацюють з візовими центрами (Хорватський знаходиться тут). Як потім ми зрозуміли, досить все зручно організовано, якось не по-українським звичаям :), що приємно здивувало.

Для подання доків на ховатську туристичну візу переходим сюди

Далі збираємо пакет документів, нічого складного, але є нюанси:
1. При оформленні страхового полісу зверніть увагу, щоби все було надруковано. Рукописний варіант на бланку у хорватів пройде, а от угорці відправлять на переоформлення) як, власне вийшло у нас) і заплатили ми за страховку два рази, ось так. Представники страхових компаній є безпосередньо у візовому центрі, чим ми і скористались, але зрозуміло що дорожче ніж безпосередньо в офісі страхових компаній.
2. Проживання – бронювання через www.villas.com підійшло в самий раз. Багато апартаментів в яких відміна броні безкоштовна (можуть візу не дать, можуть плани змінитися…) і оплата проживання вже по факту приїзду.
3. Транспорт – копії доків на авто + копії водійських посвідчень + оформлена грін карта (страховка на авто) тут все просто. Власник авто – один з подорожуючих.

Документи подавали ми самостійно, попереднього запису робити не потрібно. Просто глянути години роботи і прийти в будь-який час.
Візовий збір становив 35€ за одну. Послуги візового центру коштували на момент подачі 550 грн. За це окрім безпосередньо прийому документів, є ще опція ксероксу (безкоштовного), на випадок, якщо не встигли зробити якихось  копій, нам правда не пощастило скористатися, бо тьотя з величезною дупою та наглою мордою, на ввічливе прохання відксерити 2 сторінки відповіла “ждітє своей очереді”, при тому що цинічно штампувала цілу папку і нагло всунулась перед нами, ну то таке, нажаль таких у нас багато (наболіло:)… Персонал гуд – підкажуть, допоможуть при потребі. Ще, якщо потрібно є кабінка для фоток, правда за додаткову плату…
Ще одна зручна штука – кур’єрська доставка паспорту з посольства, коштує 70 грн, або доведеться ще раз приїхати у візовий центр особисто, хто що вибирає… Доречі візу нам дали за 3 дні… У них попросту окрім нас до Хорватії ніхто в цей день не подавав докі 🙂

Для подання доків на угорську транзитну візу переходим сюди

Далі по суті все аналогічно отриманню хорватської візи. Територіально візовий центр Угорщини знаходиться тут. Вартість послуг візового центру та візовий збір був аналогічний хорватському варіанту. Правда тут розглядали 5 робочих днів. І в цей раз ми замовили кур’єрську доставку і написали доручення на одну людину, всі 4 паспорти привезли разом в одні руки, доставка кожного аналогічно – 70 грн.

І того:

Витрати на одну людину (приблизно 3800 грн за дві візи)

Фото – 80 грн
Візовий збір – 35€*2 (2200 грн)
Послуги візового центру – 550*2 (1100) грн
Страховка – 300 грн
Грін карта  – 600грн (оформляється один раз на авто)

Час

На отримання двох віз разом зі збором документів ми витратили 3 тижні, без напряга.
Я би сказав, що це було абсолютно просто – головне не лінуватися і мати бажання 🙂

Далі – маршрут і в путь…