Багато днів очікування, підготовки роздумів… І от скучна частина позаду, далі тільки чистий кайф та захоплення від подорожі 😉 Вже вкотре відправляємося в автотріп, але відчуття і переживання як вперше.

Запланували якомога раніше виїхати з дому, щоби встигнути проскочити Київ, допоки місто спить і не почалося визволення столиці – традиціно на 4 вихідні кияни роз’їжджаються по домам 🙂

Підйом о 3.30 і не дивлячись на те, що частина речей була запакована ще звечора збори трішки затягнулися і з дому ми виїхали о 4.50. Київ проскочили напрочуд швидко (тут ми все розрахували правильно) і десь трохи за сьому годину ранку були вже біля Житомира. Щоправда заїхавши на першу заправку WOG  перед містом на здавалось би буденну ранкову каву ми ніби потрапили в чергу за київською перепічкою на Театральній у святковий день. Ну просто треш скільки людей… Тому вирішили не втрачати час і вже проїхавши окружну Житомира ми спокійно і без метушні за 5 хв на такій же заправці WOG куштували запашним напоєм )

Опів на десяту ми заправилися до повного баку газом (до речі вдома перед виїздом я зазвичай заправляюся завчасно ще з вечора, щоби знову ж таки не втрачати ранкові миттєвості) і вирушили далі. Ми, як і зазвичай, їдемо по черзі за кермом приблизно по 200км шляху – це дозволяє відпочити тому хто змінився та не напряжно їхати таку відстань тому хто за кермом. І тобі раджу вибрати для себе схожий інтервал проїзду, якщо є більше ніж один водій котрий має бажання керувати авто під час відпочинку 🙂

Ми вже традиційно навчилися потрапляти в якісь незначні дорожні халепи, ось цей раз не став винятком. Вже проїхавши Львів та рухаючись в напрямку Мукачево ми потрапили в якийсь незрозумілий затор в районі містечка Тростянець. І тут мені прийшла в голову “геніальна” ідея – “А давай ми об’їдемо цей затор по Google Maps”)

Все та ж гугл карта показували +30хв затор. А подивившися на карті знайшов об’їзд +30км. Ну і подумав, що краще помалу постійно їхати ніж стояти в пробці. Ну ну, їхати… Правильно сказати повзти 🙁 .

Об’їжджати центральні траси в нашій країні, тим більше в незнайомому  регіоні – забудьте і ніколи-ніколи так не робіть. Ями величезні, асфальт там останній раз бачили ще при Брежнєві і грязуччя всюди – пєчалька (.
Ітого: +година часу (замість 30хв) і чуть не розлучилися 😉  Близько 15ї ми таки вибралися із тої “дупи” на центральну трасу.  

Після, ми вже спокійно дісталися Берегово близько сьомої вечора.

Там завчасно ще до поїздки був забуканий готель Ламберт. Сайт http://lambert.com.ua/ ,  номер коштував 800грн. і це здається був їх найдешевший номер стандарт. Так, хтось може шукати в Україні для транзитної ночівлі номер і дешевше, але зовсім не хотілося отримати якийсь совковий номер і зіпсувати собі настрій – ми ж на відпочинок їдемо 😉  А завчасно, бо подумали, що на 4 вихідних можуть приїхати на термальні джерела багато людей.

Реально отримали дуже затишне та комфортне місце для ночівлі, + є свій невеликий ресторан з дуже смачною кухнею, де ми за 500 грн суперово відвечеряли. Чудове місце, щоби перепочити після тривалого переїзду. Рекомендую однозначно.

На наступний день запланували ранній підйом і вже о 5.25 виїхали в напрямку кордону. Тут для мене стало несподіванкою те, що в Берегово майже всі дороги були відремонтовані, більше того багато де лежав новенький асфальт. Оскільки в мене не далекі в пам’яті спогади як в 2015 році їдучи на Хорватію ми просто були в шоці від місцевих ям.

Тут, перед кордоном є ще одна обов’язкова! процедура – заправити повний бак. Це пов’язано з тим, що в Угорщині дороге паливо. Так от майже всі намагаються проїжджати її без дозаправки. В нашому випадку бака газу чуток було замало (вистачає орієнтовно на 420 км) проте ми вирішили, що можемо трішки проїхатися і на бензині, щоби зайвий раз не зупинятися, а наступну заправку зробити вже в Сербії.

Близько 6-ї ранку, після ранкової кави на заправці, ми вже були на кордоні КПП Лужанка. Перед нами стояли штук 15 машин ще на в’їзді на територію КПП. А на території самого пункту пропуску було машин 30 легкових та кілька бусів. Ну наші прикордонники, як часто буває, нікуди не поспішають – в результаті на виїзд з України ми витратили близько півтори години. Ми то думали, що це дового. Ее ні…

Знову ж таки нас підвела пам’ять про те як три роки тому ми пройшли тут же кордон (і наших, і угорців) за якусь годину. А тут все ну дуже повільно. 

З місцевим хлопчиною в черзі розговорилися і він розказав, що з безвізом на цьому переході значно зріс потік людей, а також, що додатково ми потрапили сюди в п’ятницю, що теж додало людей котрі їхали з України, а в неділю вони повертаються. Так що цей фактор теж треба враховувати.

І от далі, вже на території венгерського переходу ми просто стояли… черга практично не рухалася (. Хоча машин було буквально кілька десятків. А під кінець, коли до нашої черги залишалося 2 авто, в нашому ряді якась бабуля-торгашка влаштувала митникам якийсь просто неймовірний кіпіш. Вони не хотіли пропускати її на авто із-за якихось, як ми зрозуміли, продуктів. А машину свою не хотіли прибирати, хоча їх просили багато разів. Так от ця перепалка тривала, мабуть, з годину.

І от коли вже прийшла наша черга нас теж почали чуток “шманати” – перевірили кілька сумок (прямо таки порилися в них), передивилися все  в салоні машини. Плюс заставили відкрити бокс на криші авто та витягти звідти деякі речі. Але швидко від нас відчепилися. Що цікаво на паспортному контролі у нас вперше запитали бронювання готелю, страховий поліс та наявність коштів. Все це звичайно потрібно для перетину кордону по безвізу, проте в минулому році у нас не запитали дані пункти жодного разу!, хоча користувалися біометрикою кілька разів. Тому обов’язково виконуй всі заявлені пункти, оскільки є вірогідність, що можуть просто відмовити в перетині кордону.

Як результат ще плюс 3.5 години, ітого 5! годин ми перетинали Україно – Угорський кордон. Це звичайно дуже виснажує (

Вже пізніше на форумі прочитав лайфхак від бувалого автоподорожувальника (дяка йому, обов’язково скористаємося в майбутньому) переходити кордон на невеликих “сільських” переходах, а не міжнародного значення. Попередньо можна погуглити трафік, де менше – туди і їхати. Один мінус в цьому варіанті – відсутність нормальних доріг, але краще півгодини поскакати по ямам, ніж втрачати 5 дорогоцінних годин життя плюс купу нервів та сил.

На першій заправці в Венгрії купили веньєту (оплата доріг по країні) за орієнтовно 9 євро. Розплатилися банківською картою.  Вирішив їхати сьогодні з офлайн Яндекс картами. “Їхав” я з ними, а вірніше більше стояв на кордоні) довго, поки не проїхав пункт пропуску та пару сіл та купив вінєтку, всьо… Яндекс тупо відмовився визнавати автобан! і вів нас якимись селами. Ну і в нагоді прийшлися резервні Google Maps.

Близько 14ї години ми були вже на окружній Будапешту. І тут ми потрапили в невеликий затор, оскільки там проводилися ремонтні роботи на кількох ділянках автобану. Окремо потрібно згадати якість доріг в Угорщині – вони просто ідеальні (принаймні на автобанах). Часом ти їдеш і коли потрапляєш на якусь нерівність (на якийсь старій ділянці асфальту) ти прямо таки радієш, бо це тебе трохи бадьорить. Реально можна заснути. А ще чудова навігація, прекрасна розмітка. Я би поставив тверду 10 з 10.  

Десь за 60 км до кордону з Сербією у нас закінчився газ, але вирішили не зупинятися, щоб не втрачати часу, а заправитися вже після перетину. О 16.45 були вже на кордоні і угорську сторону пройшли за 5 хвилин. А от з сербською виникли реальні часові труднощі. На переході була просто неймовірна (кілька сотень) кількість авто (. І ніби і черга рухалася швидко, але все ж 2 години ми таки проторчали.

Як ти зрозумів в сумі на два кордони ми витратили 7! годин. Це в нашому розумінні просто щось неймовірне. У нас прямо таки видався “акційний день” на кордонах.

На першій же заправці в Сербії о 19.20 – газ до повного баку (40.86л – 3162,56 сербських динар, 77,4RSD/л, або ж 0,66 Євро/л –  він тут трохи дешевший за венгерський, 0,69 Євро/л) і “полетіли” далі.

По вартості газу в цих країнах зрозуміло, додам також про інше пальне: Безин Венгрія – 1,18 Євро/л, Дизель – 1,21 Євро/л, так дизель трохи дорожчий; Бензин Сербія – 1,31 Євро/л, Дизель 1,39. Якщо газ таки дешевший в Сербії, то дизель і бензин – дорожчий. Тут все ж перед в’їздом в Сербію зі сторони венгрів краще трішки дозаправитися, щоби вистачило проїхати всю Сербію, а в Македонії вже точно і бензин, і дизель буде коштувати менше за сербський та угорський.

Фото заправки в Угорщині (це та де купували віньєтку).

Та фото заправки в Сербії.

Вирішили, що будемо їхати поки не стомимося, бо до запланованого міста ночівлі Предежане ми явно не встигали доїхати цього дня. Тому проїхавши Белград на заправці вирішили перепочити і досить швидко знайшли хостел до якого нам було їхати 20 хв і коштував він відносно не дорого – 25 євро окремий номер. Він виявився напрочуд душевним і знаходився прямісінько на березі Дунаю. Якщо потрібно житло в районі столиці Сербії – тобі реально сподобаєтсья http://hostelchehostel.com/SD/home.html (плюс звичайно можна знайти на букінгу). Для нас це стала справжня винагорода за тяжкий день. Освіжаючий душ і солодкий сон лікують будь-яку втому 🙂

І так за день осилили 750 км із запланованих 950 км, причиною цьому стали виключно перетини кордонів, а за два дні 1640км.  На завтра знову ранковий підйом і в путь…