З кожним ранком ми все швидше збиралися в дорогу, досвід велике діло)

Близько 8.00 годин були на озерах, оскільки забазувалися зовсім недалечко, в 15 хв їзди. Ще з попереднього дня знали орієнтовний маршрут екскурсії

та вартість вхідного денного квитка. Денний вхід на людину коштує 110 кун. За це ти отримуєш повний доступ до Національного парку+трансфер по одному з озер на кораблику+трансфер автобусом до початкової точки екскурсії. На нашу думку, за те що ми бачили та відчули це зовсім не багато.

Як виявилося, дуже вдалим було рішення поїхати рано вранці, оскільки змогли вільно без заторів нагулятися та нафоткатися вдосхочу без сіяючих облич китайських друзів (яких, до слова, просто нереальна кількість в співвідношенні з іншими туристами), бо ближче до о півдня на вході в парк була вже наступна картина

А от одного моменту ми не врахували. На озера існує два входи перший – нижній, та другий відповідно верхній. Ми почали з нижнього, і тому довелося постійно підійматися вверх (близько 5 км по місточкам та стежинкам). Легше звичайно спускатися.

Тут все зрозуміло і просто, на квитку нанесена схема маршрутів, гуляй де хочеш та скільки заманеться. Плітвіцькі озера – природа, яку нічим не “прикрасила” людина. Тут не знайти ні пивнух, ні ларьків шаурми, ні шустрих бариг сувенірів, все первозданне!  Лише на галявині біля пункту посадки-висадки на кораблик можна посидіти, випити кави та перекусити. Ну і вбиральні, в яких реально приємно пахне. Ще з часу нашого першого візиту в Хорватію пам’ятаємо епізод, коли на забитому безкоштовному пляжі люди ходили в безкоштовний туалет босоніж! Коментарі з цього приводу зайві.

Потрапляючи в атмосферу безмежної зелені в якій шалений гул води змінюється на милозвучну тишу (по мірі просування від початку до кінця) ти не втомлюєшся дивуватися та думати: “Який все таки ідеальний природний майстер приклав свою руку”. До речі, вода в усіх озерах просто кристально чиста, дно видно практично в будь-якій точці озер. Нереально!

Час тут пролітає настільки швидко, що перший раз на годинник поглянули години через дві. Ну це було би не чесно не поділився світлинами такої наосяжної краси… Плітвіцькі озера це те місце, будучи в Хорватії, яке потрібно побачити обов’язково!

 

Це те місце, яке потрібно один раз побачити та відчути його атмосферу, ніж сто раз почути та двісті раз подивитися фото-відео. Близько 12 годин наш трасфер-бас довіз нас до стоянки нашого авто де вартість простою, до речі, 7  кун за годину.

До бажаного моря нам залишалося всього 170 км. Правда скажу налазились добряче і тому мої пасажири першу половину шляху по горам смачно проспали (швидкість 60-80 км/год та майже ідеальне покриття максимально цьому посприяли). А вже коли виїхали на автобан та заскочили на заправку перекусити мені стало веселіше. Автобан в Хорватії простягається через всю країну та проходить по дуже мальовничим місцям. Рівнини зміняють гори, а мости зміняють тунелі. Тунель протяжністю маже 5821 м на нашому шляху це ще одне підтвердження краси та різноманіття хорватських просторів.

Окремо пару слів про заправку з повноцінним ресторанчиком на автобані. Туалети безкоштовні (як і на всіх заправках де ми зупинялися), при чому є окремо на вулиці чистесенька вбиральня з душем.  Кухня відмінна, все свіже. Здивувала наявність окремої зони де стояла мікрохвильова піч та чайник з водою. Я вже не кажу про крісла для дитячого харчування та одноразові полотенця на шию для харчування малечі. Що тут скажеш – все для клієнта.
Дорога до містечка Водіце (як писав 170 км) зайняла в загальному 3,5 години шляху. Чому? На деяких відрізках дороги, по населеним пунктам, обмеження 50 км/год. А їх реально багато – один за одним. Плюс пітстоп на обід. Але то дрібниці…
Був ще забавний епізод коди ми зїжджали з автобану та платили за проїзд, лисий дядька чуть не надув нас на бабкі. Справа в тому, що на всіх зїздах коли даєш талон касиру на табло висвічує суму в кунах і в євро до оплати. А на цьому пункті не було табло, і от “гусь” просто озвучив суму 50 кун. А я візьми та й попроси чек… тут його либа поубавилась – тихенько дав чек та 6 кун решти, отакі махінатори бувають і в Хорватії. Дрібниця, але осадочок залишився )
І от подолавши в сумі 1900 км від дому ми нарешті дісталися нашого житла. Оскільки замовляли апартаменти самі, без рекомендацій, то до останнього були невеликі переживання щодо умов. Та коли ми познайомилися з хазяйкою (як виявилось її ім’я Vesna, що було чуток не звично для нас) та побачили наші хороми – всі питання розвіялись. Два поверхи: перший велика вітальня з кухнею+санвузол+тераса, другий: дві кльові спальні+ще одна вбиральня. Ми були приємно здивовані. Вартість проживання в цей період 480 євро за вісім ночей на чотирьох. Чи варто це житло таких грошей – безперечно так. А ще, оскільки ми перші в цьому сезоні, хазяйка нам організувала невеликий презент – в холодильнику на нас чекало холодне місцеве пиво та пляшечка вина 🙂
Швидесенько розкидали речі, переодяглися і до моря… А там… безмежна гладь та чистота Адріатичного моря, майже повна відсутність людей та ідеально чистий дрібнокамяний пляж. Вечір на акліматизаціїю та поседілки на терасі. Завтра “день тюлєня” 🙂